Місячна долина

– Ох ти ж, Могiканине! – гукнув Берт навздогiн, коли трамвай рушив з мiсця. – Прощавайте, панi Могiканко!

– Не забудь, що я тобi казала, – долетiв до Сексон голос Мерi.

Трамвай зупинився на розi Сьомоi та Пайн-стрiт. Тут була кiнцева зупинка. До iхнього котеджу було недалеко – не бiльше як зо два квартали. Коло вхiдних дверей Бiллi витяг ключа з кишенi.

– Чи ж не дивно? – мовив вiн, повертаючи ключ у дверях. – Ти та я. Тiльки ти та я, i бiльш нiкого.

Поки вiн засвiчував лампу у вiтальнi, Сексон скидала капелюшка.

По тому вiн зайшов до спальнi i засвiтив лампу й там, тодi повернувся i став на порозi. Сексон, яка знiяковiло ще й досi крутила в руках шпильку вiд капелюшка, крадькома зиркнула на нього. Вiн простяг до неi руки.

– Ну, – сказав вiн.

Вона пiдiйшла до Бiллi, i, пригорнувши ii, вiн вiдчув, як вона вся тремтить у його обiймах.

Книга друга

Роздiл І

Увечерi другого дня по весiллi Сексон зустрiла Бiллi на порозi. Вони поцiлувалися i, взявшись за руки, пройшли через вiтальню на кухню.

Бiллi вдоволено втягнув носом повiтря.

– Диви, як у нас чудово пахне, Сексон! Не тiльки кавою, а й ще чимось. Уся господа пахне… Ну, пахне чимсь добрим, та й годi.

Поки Бiллi мився пiд краном, Сексон поставила на плиту сковороду. Вiн обтер руки й мовчки почав стежити за ii рухами, але коли вона кинула битка на суху сковороду, схвально озвався:

– Де це ти навчилася смажити битки без масла? Це найкращий спосiб, тiльки шкода, що дуже мало жiнок його знають.

Сексон зняла покришку з другоi сковороди i кухонним ножем почала мiшати в нiй якусь запахущу страву. Бiллi пiдiйшов до дружини ззаду, обняв так, що його руки зiйшлися в неi на грудях i притулився щокою до ii щоки, схиливши голову Сексон на плече.

– М-м-м-м!.. Смажена картопля з цибулькою, як звичайно готувала в нас мати. Що е кращого на свiтi? Ой, як же пахне, як пахне! М-м-м!..

Вiн випустив дружину на мить з обiймiв i потерся щокою об ii щоку.

Потiм його рука знову мiцно стиснула Сексон. Вона вiдчувала його теплi губи в себе на волоссi й чула, з якою насолодою вiн вдихае iх запах.

– М-м-м-м-м!.. Як же ти сама чудово пахнеш! Я ранiше не розумiв, що то таке «солодка дiвчина», а ось тепер знаю: ти найсолодша на свiтi жiночка!

Бiллi тiшився без краю. Пiшовши до спальнi, вiн зачесався, тодi повернувся, сiв до невеличкого столу й узяв у руки виделку з ножем.