Місячна долина

 – Бiллi – першорядний хлопець, куди не глянь, вiн справжнiй могiканин зi скальпом бiля пояса. А коли наш могiканин розлютуеться, – то тiльки держися!

– Ай справдi, – докинула слово Мерi.

Бiллi не брав участi в розмовi, вiн пiдвiвся й почав снуватися по кiмнатах: з кухнi до маленькоi кiмнати за нею, а звiдти до вiтальнi, потiм до спальнi, вернувся, зазирнув до тiеi затильноi кiмнати i зупинився, насупивши брови.

– Що тебе гризе, друзяко? – спитав Берт. – У тебе такий вигляд, немов ти шукаеш учорашнього дня. Що тобi застрягло в горлянцi? Викашляй його.

– Та я нiяк не можу дiбрати, де це в чорта лiжко й усяка всячина для затильноi спальнi…

– Нема, – вiдповiла Сексон. – Ми ж для неi меблiв не замовляли.

– То доведеться завтра подбати.

– Нащо тобi ще й друге лiжко? – спитав Берт. – Обiйдетеся й одним на двох.

– Цить, Берте! – скрикнула Мерi. – Поводься як слiд!

– Тпру, Мерi! – всмiхнувся Берт. – Подай назад. Ти, як завжди, пальцем у небо.

– Нам ця кiмната зовсiм не потрiбна, – звернулася Сексон до Бiллi.

– Тому я й не збиралася купувати для неi меблi. Цi грошi пiшли на те, щоб купити кращi килимки та поставити кращу грубку.

Бiллi пiдiйшов до неi, пiдняв зi стiльця й посадовив собi на колiна.

– Чудово, моя крихiтко! Я дуже радий, що ти так зробила, – в нас мае бути все найкраще. Але завтра ввечерi ми однаково забiжимо з тобою до Селiнгера й купимо добрi меблi для цiеi спальнi, та ще й килим. Все мае бути добротне, – мотлоху нам не треба.

– Але ж це коштуватиме п’ятдесят доларiв! – заперечила Сексон.

– Ну й хай, – кивнув вiн головою. – Хай коштуе собi п’ятдесят доларiв, i нi цента менше. Ми мусимо мати все добряче. А нащо нам здалася порожня кiмната? Вся господа здаватиметься злидняцькою. Ось я ходжу й дивлюся, як поволi кращае наше гнiздечко, яке воно затишне, як поступово заквiтчуеться, вiдколи ми внесли завдаток i повiсили на дверi замка. І ввесь час, доки я роблю коло коней, менi так кортить глянути на наше гнiздечко, що аж жижки трусяться. А коли ми поберемося, мене звiдси нiчим не виманиш.

Тож менi й хочеться, щоб воно було зовсiм, зовсiм тепле й затишне. Якщо ця кiмната стоятиме порожня, з непокритою пiдлогою, менi все наше гнiздечко ввижатиметься цiлий день i порожнiм, i незатишним. І вийде облуда. І наша хата буде брехлива. Глянь, Сексон, на цi фiранки, що ти в нiй повiсила. Ти зробила так, аби сусiдам здавалося, наче ii опоряджено. Цi фiранки брешуть, брешуть кожному, що в цiй кiмнатi е меблi! Це сором для нас.