Місячна долина

 – Твое зверху! Я за тебе! Пильнуй! Тепер тобi поталанило! Хвалю! О! Тю-гу! Браво! Браво!

– Нiколи ще не бачив я такоi лютоi катавасii, – схилився Бiллi до Сексон. – Тiльки ця братва на таке здатна. Але навiщо тому жевжиковi примандюрилося встругнути ту штуку – цього я не доберу. Вiн не каменяр. Узагалi навiть не робiтник, а звичайнiсiнький фертик; вiн анi душi живоi тут не знае. А втiм, якщо йому хотiлося заварити колотнечу, то вiн свого досяг. Ви тiльки гляньте! Скрiзь б’ються.

Раптом вiн так зареготався вiд щирого серця, аж сльози на очi набiгли.

– Що там таке? – спитала Сексон, боячися щось прогавити.

– Та я все про того фертика, – насилу долаючи смiх, пояснив Бiллi. – Навiщо вiн те встругнув? Менi ввесь час кортить збагнути, навiщо?

Знову затрiщало в кущах, i звiдти вискочило двое жiнок – одна втiкала, друга ii наздоганяла. Незчувся маленький гурт, як ураз i сам опинився в загальнiй колотнечi, що охопила коли не цiлий свiт, то принаймнi видиму територiю Вiзл-парку.

Тiкаючи, передня жiнка зачепилася за край садовоi лавки i була б упiймалася, але, щоб зберегти рiвновагу, вхопила за руку Мерi i враз несподiвано жбурнула дiвчину в лапи своеi переслiдницi.

А та – кремезна лiтня молодиця, – осатанiла до нестями, вчепилася Мерi в коси однiею рукою, а другу зняла, щоб дати iй ляпаса. Тiльки той ляпас так i завис у повiтрi, бо Бiллi схопив молодицю за руки.

– Ну, годi, стара, годi! – заспокоював ii вiн. – Чого це ви? Вона до цього непричетна.

Жiнка зреагувала на це досить дивно: не вступаючи в бiйку, але й не випускаючи з рук волосся Мерi, вона нiби завмерла на мiсцi й спокiйнiсiнько зчинила лемент.

В тому огидному лементуваннi поеднувалася погроза зi страхом. Проте на обличчi iй не вiдбивалося нi одного, анi другого. Вона холодно й пильно дивилася на Бiллi, немов зважуючи, яке враження справляе на нього ii лемент, – вiрнiше, волання до власного клану по допомогу.

– Цить менi, чортове помело! – не стерпiв Берт, силкуючись вiдтягти ii за плечi.

Внаслiдок цього вони всi вчотирьох захиталися сюди й туди, туди й сюди, а бабисько тим часом кричало не вгаваючи. Раптом у криковi ii залунали трiумфальнi нотки, коли в кущах щось затрiщало; це наближалася допомога.

Сексон глянула на Бiллi: його спокiйнi очi враз блиснули крицевим полиском, вiн стиснув бабi руки, та випустила Мерi й подалася назад. У цю мить надбiг перший з ii заступникiв. Де вже було йому розбирати, хто тут винен, а хто нi.