Чорт зна що. У кігтях Хапуна

Спочатку вистругав дудки, а потiм узяв цапа проклятого зi стада Іродового й зробив мiх. Одного дня сiв собi на ринку та почав пискати (на дудi грати). Зачули люди i розповiли Іродови царевi, яка то музика пречудна. Тодi послав цар слуги своi увидiти, що то таке.

Привели вони сатану до царя, i глянув цар на такого пречудного воiна й питае:

– Хто ти еси i з якого краю?

Й рече диявол:

– Аз есьм хитрець над всiма майстрами й iгрець над iгрецями.

– Прошу тя, – рече йому цар, – живи у домi моiм й весели дiм мiй по всi днi, аз же воздам ти мзду твою i сотворю тя великим у царствi моiм.

І дав йому покiй дуже гарний поруч iз покоем своiм. Потому влаштував Ірод бенкет великий на рождество свое, та покликав усiх вельмож iз царства свого, i повелiв у бубни бити й грати гудницям у сурми та iншим рiзним музикам. Але жоден не мiг догодити Іродiядi, дочцi Филипа, брата Іродового. А як почав диявол грати всякi пiснi i танцi на пищалi, котра просто нарiкаеся дуда, тодi возвеселилася Іродiяда й стала скакати й плясати, й тим догодила сильно Іродови.

Рече же iй:

– Доню, що хочеш проси у мене, дам ти й пiв царства мого.

Вона ж хутко до матерi своеi пiдбiгла й питае:

– Що б то менi попросити в царя? Чи обiцянi пiв царства, а чи щось iнше, що менi захочеться?

Рече iй мати:

– Проси на блюдi голову Іоанна Хрестителя, то все буде наше.

Пiдiйшла дiвиця й рече царю перед всiма вельможами:

– Дай ми, царю, голову Іоанна на блюдi.

Почув то цар i засмутився дуже, бо мав його за учителя великого.

Але, не бажаючи переступити слово свое при всiх, що зiбралися тут, послав у темницю мучителя, а той вiдрубав голову Хрестителя й пiднiс дiвицi на блюдi. Вона ж те блюдо возложила, наче вiнець на голову свою, та почала плясати перед всiма. Але дивное чудо! Усi страви й напоi многоцiннii, що перед гостями стояли, на кров перетворилися.

Потiм рече диявол:

– Царю, не печалуйся намарне смутком своiм, а пошануймо iще пам’ять отця твого. Ходiмо на поле, возвеселiмося там iще.

І пiшли вони, а диявол попереду скаче i танцюе. І коли прийшли вони в поле, наблизився диявол до того мiсця, де закопав Соломон бiсiв, i питае в царя:

– Що то за могила?

Рече цар:

– Чув я, що нiби тут мiй отець закопав бiсiв.

І рече диявол:

– Неправда, царю. Аби-сь знав, жи отець твiй закопав тут золото й срiбло та камiння дорогоцiнне. І сказав тодi так: якщо буде хтось iз синiв моiх мудрим, то добуде цей скарб.