Арканум

– О! – скрикнув радiсно вiн. – Я врятую вас! Я розчаклую вас! Я занесу вас у свiй палац i буду годувати з золотоi ложечки. А там ви менi докладно розповiсте, що з вами трапилося.

І вiн уже було хотiв голову взяти на руки, коли та попросилася:

– Ой, нi-нi! Не треба. Стривайте. Спочатку залiзьте на он ту черешню та зазирнiть у вiкно й розкажiть менi, що ви там побачите.

Королевич, дряпаючи колiна, вилiз на черешню i зазирнув у вiкно. Потiм злiз i повiдомив, що нiчого цiкавого не побачив.

– Як? – здивувалася голова.

 – Там не було мого тiла? Воно ж лежало на лiжку!

– Нi, там нiчого такого не було.

– Що ж, – зiтхнула голова, – така моя гiрка доля! Несiть мене у палац.

5

Тим часом сталося ось що: лiкар таки забрав тiло чернички i звелiв занести його до холодного льоху, щоб воно завчасу не зiпсувалося. Тiло загорнуте в плащ, якого залишив був Мадей, поклали в льосi на кам’яний стiл. Лiкар зостався сам на сам iз тiлом i став його уважно обстежувати.

Йому дуже сподобалися перса – великi й пружнi, вiн став iх гладити, вiд чого пиптики настовбурчилися, а лiкар задоволено гигикнув.

Однак тiловi на зимному каменi лежалося не надто затишно, а тут ще чиiсь долонi почали його обмацувати. Воно якусь хвилю терпiло, а потiм спритно скинуло руки догори i вхопило лiкаря за шию. Нiхто б не сподiвався такоi сили вiд панни, котра була страченою черничкою, лiкар став задихатися i ловити ротом повiтря, його руки намагалися вiдiрвати вiд горла руки панни, але безуспiшно.

Незабаром вiн забився в конвульсiях i звалився на долiвку.

Тiло чернички пiднялося з холодного ложа, стягнуло з лiкаря чоботи i, взувши iх, навпомацки шукало дорогу з непривiтного льоху. Воно прочинило дверi i вийшло на двiр, кутаючись в плащ. Довкола панувала темрява, але тiло про це не знало. Воно просто ступало, куди ноги вели.

6

В центрi Салагiра пiд пам’ятником генераловi Пiскозубу сидiв Пiпа i продавав солонi пляцки. Пiпа був арканумець.

Кiлька рокiв тому вiн попав у полон до салагiрцiв разом з iще вiсьмома вояками. Тих родичi викупили, а Пiпа, чоловiк без роду-племенi, зостався на державному забезпеченнi ворожоi краiни. Протримавши його у в’язницi пiв року, король порахував усi витрати i дiйшов висновку, що коли Пiпа й далi сидiтиме на шиi в Салагiра, то державна скарбниця зазнае неабиякоi скрути, бо Пiпа iв за трьох.

Отож його випустили на волю, але в Арканум повернутися заборонили.