Чорт зна що. Запропаща душа

Чоловiк той, котрий його порятував, думав собi, же ангела в подобi пташковiм на дорозi знайшов, iже гласом людським промовляе, кашу iсть без масти, пiсную страву тiльки вживае[7 - Пiсную страву тiльки вживае – за народним вiруванням нечиста сила не любить солi.].

А треба сказати, що той блаженний чоловiк мав звичай пожертви на монастир складати, помагати ченцям у потребi, хлiб возом своiм привозити iм та й жебракам давав усе, що попросять. Єдного року много ся в него уродило проса, ячменю, жита i пшеницi. Той слуга разом iз газдою, багато добра маючи, приiхали до граду Божого, у монастир, та привезли зерно.

А гди вiддали збiжа все, iгуменовi сподобався той слуга та й почав вiн газдi скаржитися, же не можуть дiстати доброго прислужника для своiх монастирських послуг.

– Просимо добродiя нашого, аби дiстав ваша милость слугу нам.

Чоловiк спитав Найду:

– Слуго, ачей би ти, мiй милий знайдений, служити схотiв калугерам (чорноризцям) сим, святим чесним главам.

Вiн же тому тiльки рад був, пообiцявся зостатися в монастирi, i так газду лишив i став монастирським колотником служити.

Єдного лiта скудно було в монастирi. Отцi мусили оставити молитви i церков святую, а поволочися у мирськii селенiя. Той слуга iншу раду iм дав:

– Пiдiте до пана, у котрого суть великii гумна (стодоли), i стоги стоять, i попросiте собi. А коли не схоче вам, Бога ради, спомочи (помогти), то ви ся розмовте.

І навчив iх, що мають казати. Прийшли вони до пана, котрий мав величезнi стоги i кажуть:

– Заложiмося, пане, же такого нема у тебе стога, аби ми його двома волами у наш монастир не привезли б.

Пан вiдповiдае:

– Не видиться (не уявляю), i не вiрую, бо стоги моi суть не малii, а великii. Отож, як не вiзьмете стога двома волами, то всi воли вашi стануть моiми, а як вiзьмете – то стiг ваш.

Вдарили по руках. Монастирський служка впряг до воза два волики, i ту прийшло му на помiч диявольське вiйсько невидиме, обхопили ста ланцами (ланцюгами) вони щонайбiльший стожище та й доставили до монастирського фiльварку.

Служить iм птах Найда далi, ченцi радi йому, бо вiн добрий слуга. Але раз вiн iм каже:

– Правду, ви неразумнii есте: «вино мiшаете з водою», як рече пророк. Паче же (тим бiльше, що) пророком був дух Бога.

Досi звичай мали монахи випивати по однiй чашi вина, змiшавши з водою, аби не сп’янiти. Найда навчив iх пити вино без мiшання води до п’янства.