На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Чорт зна що. Запропаща душа» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Чорт зна що. Запропаща душа

Автор
Дата выхода
10 декабря 2019
🔍 Загляните за кулисы "Чорт зна що. Запропаща душа" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Чорт зна що. Запропаща душа" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Антология) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книга «Чорт зна що. Запропаща душа» – унікальна антологія, присвячена найпопулярнішому персонажеві української мітології – чортові. Тут представлені найцікавіші твори нашої літератури, де діє ця лиха, хитра, підступна, а деколи кумедна, добродушна і навіть добра істота, яка інколи ще й здатна на шляхетні вчинки і палке кохання.
Багато матеріалов упорядник розшукав у рідкісних виданнях, невідомих і недосяжних для широких кіл читачів, на яких тепер чекають несподівані і захоплюючі відкриття.
До книжки увійшли твори Іоаникія Галятовського, Левка Боровиковського, Олекси Стороженка, Пантелеймона Куліша, Ганни Барвінок, Юрія Винничука та багатьох інших. Чимало з них перекладено зі староукраїнської, російської, польської та латинської мов.
📚 Читайте "Чорт зна що. Запропаща душа" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Чорт зна що. Запропаща душа", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Мiрошник скинув з воза кiлька порожнiх мiшкiв, злiз на землю, перекинув коневi на спину вiжки i, взявшись пiд боки, замислився…
– Ну, хiба тiльки тому, – сказав нарештi, – що я щасливо продав муку в Чугуевi! Хай буде по-вашому! Тiльки вже ти, братчику, не вiдкрутишся i розкажеш усе, як було!
Олекса Стороженко
Народився 24.ХІ.1805 р. у с. Лисогори на Чернiгiвщинi в старовиннiй козацькiй родинi. У 1821–1823 рр. вчився в Харкiвському шляхетному пансiонi, пiзнiше близько тридцяти рокiв служив у вiйську.
Залишив iсторичнi повiстi, оповiдання, фантастичнi новели та казки, в яких зокрема дiють i чорти та iншi мiфологiчнi персонажi: «Ярчук», «Лiсовий дiдько й непевний», «Межигорський дiд», «Суджена», «Дорош» i повiсть «Марко Проклятий».
Чортова корчма
Раз, походом iз Курськоi губернii в херсонськi степи, переправившись через Днiпро, прийшов наш штаб на «дньовку» в село Сведовок. Село розкинулось в долинi, а кругом оточували його високi гори, вкритi одвiчним лiсом. Менi сказали, що в лiсi багацько вальдшнепiв, i я на другий день пiшов пополювать. Щоб не заблудиться в гущах, я узяв з собою хазяйського сина, парубка по двадцятому року; думаю собi: проведе, а часом як встрелю на плесi качку, то буде кому й витягти.
Вже надвечiр, як став стухать жар, повертались ми у село луговиною. Не доходячи верстви зо три до села, побачив я на горi велику руiну мурованоi будови. Сонце сiдало i огненним промiнням освiщало темнi мури, а за ними i наоколо чор-нiв лiс.
– Що це за руiна? – спитав я парубка.
– Це «Чортова корчма», – одказував парубок.
– Як чортова?
– У сiй корчмi колись, давно вже, шинкували чорти, та й досi щороку перед Рiздвом бенкетують тутечки з вiдьмами.
– Хто ж бачив, як вони бенкетують?
– Були такi, що бачили, та й розказували тим, що не бачили.
Я зiйшов на гору, щоб огледiть руiну. Корчма була стародавньоi будiвлi: широкi стiни i покоi пiд зводами.











