Коли молот зустрічається з ковадлом

Кущi навпроти зашелестiли, а звiдти вигулькнули роги.

Оля вiдсахнулася, але не встигла викрикнути. На неi дивився величавий, красивий лось.

Дiвчина перевела подих.

– Ну й налякав ти мене, – тремтячим голосом звернулася вона до тварини. Лось, звiсно, iй не вiдповiв, лише декiлька секунд постояв, нiби оцiнюючи дiвчину, зробив кiлька крокiв уперед, а через хвильку розвернувся i щодуху помчав до лiсу.

Оля навiть розгубилася, невже вона так його сполохала, але потiм зрозумiла, що саме налякало тварину – наближався автомобiль.

«Не може бути! – здивувалася дiвчина. – Перше авто за останнi пiвтори години!»

Хоч Оля добре пам’ятала охочих допомогти iй минулого разу, але бiльше не могла тягти своi речi, тому почала активно жестикулювати, аби авто зупинилося.

Водiй срiблястого «Lanos»’а, спершу проiхав повз дiвчину, але таки загальмував i здав назад.

– Привiт! – iз салону визирнув приемноi зовнiшностi юнак. – Це що, реклама дезодорантiв? – звернув вiн увагу на газовий балончик, який так i залишався напоготовi в руцi дiвчини.

Оля уявила, як вона зараз виглядае: забрьоханi кросiвки, светр, який не пасував до цiеi сукнi, волосся, нашвидкуруч зiбране в хвiст, перелякане обличчя та ще й ця «пшикалка» в руцi.

– Привiт, – мовила дiвчина i завмерла. Десь вона бачила цього юнака, тiльки не могла згадати, де.

«Може, вiн манiяк, якого показували по телебаченню? І в усьому винна Леська», – Оля вже уявила, як показують у вечiрнiх новинах ii фото, i ведуча iз серйозним обличчям говорить, що зникла молода красива дiвчина, а Леська хапаеться за голову i голосить, що то ж вона ii сюди виштовхала.

«Хоча, в принципi, певне, однiй Лесьцi буде не байдуже».

– Ну що, сiдаеш? – запитав водiй.

– Та нi, дякую, я передумала. Пiду пiшки. Прогуляюся ще лiсом.

– І будеш iще години зо двi тарабанити свою торбу до Любомирiвки?

«Який грубiян!»

– Не хизуйся тим, що ти типу крутий екстрасенс. Тут i так зрозумiло, що, окрiм Любомирiвки, по курсу бiльше нiякого села немае, бо ще через 50 кiлометрiв кордон.

«І де ж я його бачила?»

– Слухай, Лiно, хочеш – можеш йти пiшки, менi все одно, – хлопець увiмкнув першу передачу.

«Тiльки бабця Ярина називала мене Лiною та ще…»

– Назаре? Це що, ти?

– Нi, це Дiд Мороз на санчатах. Давай сiдай уже, – хлопець вийшов з авто i допомiг Олi примостити валiзу в багажник.

– А ти як був грубiяном, так i залишився, – Оля просто не могла залишити йому останню реплiку.