Різдвяний сюрприз

Згадав я i бiографiю Дмитра, Маринчиного брата.

«Ах сволота! – подумав я. – Вiн нас затягнув у чорнобильську зону. А ми тут зачали дитину… Про що вiн думав! Це ж його сестра! Ось тобi й екстремальний туризм! Вiн що, хотiв показати, що справжнi традицii зберiгаються тiльки завдяки радiацii?»

Я повернувся до спальнi. Одягнувся, намагаючись не розбудити Маринку. Знову зайшов до зали.

Вiн спить на кухнi! Менi дуже захотiлося взяти щось важке, пiти туди i стукнути його по головi. Але нiчого важкого в залi я не знайшов.

Я ще раз озирнувся i, на свiй подив, побачив Дмитра. Вiн заглянув до зали з передпокою. Вiн був одягнений, а в руцi стискав за горлечко пляшку шампанського.

– Не спиться? – запитав неголосно. На його обличчi з’явилася пустотлива усмiшка.

– Ти куди нас привiз? – сердитим шепотом вiдповiв я.

Посмiшка не зникла з його обличчя. Вiн подивився повз мене на вчорашнiй рiздвяний стiл. Я зрозумiв, що вiн дивиться зараз на дозиметр, залишений мною на столi навпроти шостого стiльця.

– Це ж чорнобильська зона! – мовив я вже голоснiше, не дочекавшись вiд Дмитра вiдповiдi на свое попередне запитання.

– Ти вмiеш вiдкривати шампанське беззвучно? – запитав вiн. – Ти ж умiеш, я пам’ятаю! На, вiдкрий!

Я взяв у руки пляшку. А вiн кивнув менi всередину зали, в бiк столу, мовляв, проходь i сiдай!

Ми сiли за стiл. Я зняв iз пробки фольгу, акуратно скрутив олов’яний дрiт, який мiцно з’еднував пробку з пляшкою. Потiм акуратними рухами хiрурга потягнув пробку на себе. А коли вона вже пiшла сама, пiд силою тиску шампанського, почав притримувати.

– А тепер наливай! – прошепотiв вiн.

– А пити за що будемо? – запитав я похмуро. – За Рiздво в чорнобильськiй зонi?

Дмитро знову посмiхнувся.

– Нi, за вiдкриття нового маршруту екстремального туризму. Мое ноу-хау. Називаеться: «Росiйська рулетка в украiнськiй провiнцii».

– Що ти хочеш цим сказати?

– Те, що у мене п’ять таких мiсць. Одне – в чорнобильськiй зонi, чотири – у звичайних селах, замаскованих пiд чорнобильську зону.

Це для нових росiян, якi вже все бачили i бiльше не вмiють дивуватися. Купив тур, отримав номерок маршруту – i поiхали! До речi, дарма ти чорнобильськоi зони боiшся! Знаеш, як радiацiя нерви заспокоюе?

– Ти менi не вiдповiв: це чорнобильська зона чи нi?

– Не бiйся, не чорнобильська.

Я з полегшенням зiтхнув i ковтнув шампанського.

– Так ти що, все це спецiально для нас пiдстроiв? Для гострих вiдчуттiв?!

– Це мiй вам рiздвяний подарунок.