Різдвяний сюрприз

Шибеник помацав нiс, i посмiшка його стала ще ширшою, а оченята ще звузилися. Вiн знову радiсно вигукнув «Сяочао!» Андрюс запитально подивився на вродливу китаянку, котра стояла за малюком.

– Льо клунi! – витлумачила вона французькою.

– А так, клоун! – закивав Андрюс. Потiм пiдстрибнув смiшно, чим знову привiв у захват присутнiх навколо нього малюкiв, зняв перед ними невидимого капелюха, вклонився i подався в бiк рю Рене Буланжер, на ходу кiлька разiв обернувшись i помахавши рукою.

– Пiсля бульйону – прогулянка околицями! – заявила Барбора.

 – Будемо шукати новi мiсця!

– Для моеi клоунади? – спитав Андрюс.

– Нi, для моеi полуденноi кави!

До бульйону дуже добре пiдiйшли вчорашнi круасани, щедро намазанi всерединi паштетом. Паштет сподобався Барборi своею цiною та намальованою на етикетцi качкою. Уявити собi качку, утрамбовану в маленький скляний слоiчок вартiстю сiмдесят евроцентiв, змiг би тiльки письменник-фантаст, але, мабуть, Барборi також це вдалося. І вона з неприхованим задоволенням вмочала круасан iз паштетом в горнятко з бульйоном i вiдправляла в рот.

Смак курячого бульйону змiшувався з уявним смаком уявноi качки з паштету та викликав у Барборi, котра ранiше не переживала «буддистськi» емоцii, – спокiйну та радiсну байдужiсть до навколишнього свiту.

– Про що задумалася? – поцiкавився Андрюс.

– Я? – спохопилася Барбi. – Та нi про що! Тут поруч е гарний парк iз йогами. Я, либонь, про йогiв задумалася…

– Хочеш зайнятися йогою?

Дiвчина стенула плечима.

– Рокiв через двадцять. Там, у парку, молодих йогiв не було.

– А цi йоги в парку – iндуси?

Барбi на мить заплющила очi, немов намагаючись вiдновити в уявi картинку ранiше побаченого, i заперечливо похитала головою.

– Нi, французи та китайцi. І тренер у них – китаянка. Їй рокiв… – Барбi кинула погляд вгору на лампочку, що звисала зi стелi. – Навiть i не скажеш, скiльки iй рокiв… Це, мабуть, тому, що вона йогою займаеться. Може, iй вже рокiв сто!

– Це тому, що вона китаянка! – Андрюс дожував хвостик круасана.

 – Тiльки китаець може здогадатися, скiльки рокiв iншому китайцевi! Мене сьогоднi один маленький китаець впiзнав, а за ним китаянка стояла. Чи мама, чи бабуся – важко сказати! До речi, знаеш, як буде клоун китайською?

– Як?

– Сяочао!

– То ти, виявляеться, мiй улюблений сяочао! – Барбора всмiхнулася.

Через пiвгодини, пройшовшись балакучою рю де Бельвiль, вони звернули в незнайомий безлюдний провулок.