Різдвяний сюрприз

– Це найнормальнiшi умови, – сказав той неголосно. – Особливо для вашого бюджету. Коли знайдете роботу, самi вирiшите: залишатися чи щось iнше шукати! Але дешевше в Лондонi нiчого не знайдете! Ще спасибi Танi скажете, – вiн глянув на господиню з удячнiстю.

Клаудiюс також дивився на неi, на ii волосся, по якому неможливо було визначити його натуральний колiр. Свiтло на кухню потрапляло з вiкна, але позаяк вiкно виходило на вузький бетонний колодязь i на залiзну драбину, що спускалася з рiвня вулицi до вхiдних дверей, то i розгледiти саме примiщення в його подробицях без увiмкненоi пiд стелею лампочки нiхто б не змiг.

Ось i волосся Танi здавалося Клаудiюсу то червоним, то темним, то русявим, i не мiг вiн збагнути: чи це гра його зору, ослабленого пiвмороком кухнi, чи ж справдi дiвчина так часто мiняла колiр свого волосся, що воно стало пiстрявим i вiдмовилося «слухатися» новоi фарби.

– Гаразд, – видихнула Інгрида.

– Ви, будь ласка, зараз заплатiть, i я вам дам ключi, – наполегливо мовила Таня.

Отримавши грошi, вона пiднялася до чайника, що закипiв на холодильнику.

– Тiльки ви iх не загубiть! – Кiльце з чотирма ключами, дзенькнувши, опустилося на стiл. – І нiкому не вiдчиняйте! В усiх, хто тут живе, е своi ключi!

Інгрида кивнула.

Танi зателефонували на мобiльний, i вона вийшла, попросивши Марюса дочекатися ii.

– Ось бачите, навiть без застави, – сказав вiн iз гордiстю.

– А вона господиня? Вона що, росiянка? – зацiкавився Клаудiюс.

– Нi, господарi – араби, вони десь за кордоном, у Туреччинi. А вона у них орендуе та перездае. Інодi i сама тут ночуе.

– Де ночуе? – здивувалася Інгрида. – Тут же всього три кiмнати, й усi вони зайнятi!

– Не знаю, може, на кухнi. Але вона нормальна! Не турбуйтесь!

Через пiвгодини повернулася Таня.

– Пощастило вам, – сказала. – Тут ще одна пара хотiла вашу кiмнату винайняти. Але я iх в iншому мiсцi поселила. У знайомих.

Роздiл 6.

Дорога на августiв[4 - Августiв – мiсто в пiвнiчно-схiднiй Польщi, на рiчцi Нетта.]. Пiдляське воеводство

Скiльки там тiеi Європи?! Вiн ii вже пройшов iз кiнця в кiнець десятки разiв! І до своеi дерев’яноi ноги, i з нею. Найбiльше йому подобалася колись Пруссiя, Схiдна Пруссiя. Вона була майже рiдною, як двоюрiдна сестра. Знав ii якщо не з народження, то вже явно з молодих рокiв i до того дивного моменту, коли вона розчинилася в iсторii.