Різдвяний сюрприз

Гуска виявилася набагато актуальнiшою за шенгенський простiр. Їi нiжний смак витягував iз присутнiх набагато бiльше слiв, загальнозрозумiлих i позитивних. Дiд Йонас за столом вирiшив не затримуватися. З’iв шматок гусячого м’яса, похвалив онуку за розкiшну вечерю, попрощався та пiшов до себе, забувши пiд серветкою окуляри.

Рiвно опiвночi друзi випили ще по чарцi – за початок новоi ери.

А ще через десять хвилин у вiтальню зазирнув дiд Йонас, вже в теплiй фланелевiй пiжамi синього колiру.

– Я тут окуляри забув, – сказав вiн.

– А ви що, в окулярах спите? – реготнув рудий Андрюс, уже трохи захмелiлий.

– Природно, – Йонас знайшов свою пропажу й опустив у кишеню пiжами. – У мене зiр слабкий. Без окулярiв навiть сон добре подивитися не можу – розпливаеться. А в окулярах – все видно, найменшi деталi! І чутно, до речi, набагато краще, коли вони на носi!

– Ну, вiн у тебе i дивак, – прошепотiв Андрюс, коли дверi за старим Йонасом зачинилися.

Рената стенула плечима.

– Старiсть прикрашае людину примхами, – видихнула вона легко i сама всмiхнулася власним словам.

– Старiсть прикрашае людину примхами?! – повторила Барбора. – Ха! Цiкаво! А якщо просто взяти й залишитися вродливою i в старостi? Тодi i примхи нiякi не потрiбнi!

– Намагатися залишитися вродливою в старостi – також примха! – приеднався до розмови Клаудiюс.

Барбора запрагнула було за звичкою вступити з ним у суперечку, але тут Вiтас став прибирати зi столу бруднi тарiлки. Рената взялася йому допомагати.

«Ну чому Інгридi так не пощастило?» – подумала вона ехидно, заносячи виделки та ножi на кухню.

Роздiл 3. Шештокай

За двi хвилини до пiвночi на робочому столi пiд портретом президента Адамкуса задзеленчав телефон.

Старший за рангом офiцер прикордонноi служби зняв трубку, назвався. Вислухав спiврозмовника, мабуть, ще старшого за чином, стоячи та шанобливо, а потiм якось зовсiм спокiйно та розслаблено зiтхнув i вимовив:

– Gerai![3 - Гаразд! (Лит.

– Наказано пiдняти шлагбаум, – сумно промовив вiн i кинув задумливий i трохи скептичний погляд на фотографiчного Адамкуса.

І старий, i двое iнших прикордонникiв також пересунули погляди на портрет президента.

А старший за рангом уже дивився на монiтор комп’ютера, де шiсть квадратiв видавали зображення з камер спостереження.