Різдвяний сюрприз

Перед тим як iхати, Ахмед показав молодiй парi навiсну шафку з усiма ключами – вона висiла у коморi iхнього нового службового помешкання з гучною назвою «Gate House». Також Ахмед залишив свою вiзитiвку i копiю пiдписаного контракту.

Зачиняти хвiртку за пакистанцем вони вийшли вдвох. «Моррiс Майнор Тревел» Ахмеда голосно забурчав двигуном, рушив iз мiсця i плавно в’iхав у лiс, сховавшись за деревами за звертаючою праворуч асфальтною дорiжкою.

– Круто! – видихнув Клаудiюс, озираючись на всi боки й оглядаючи доступну поглядовi територiю, на якiй iм тепер треба було жити.

– Зi мною – нi, – усмiхнулася Інгрида. – А ось iз тобою – можна!

Роздiл 27. Земля Заксен

– У нас дуже хорошi дороги, – з жалем казав Кукутiсу кучерявий молодцюватий нiмець, котрий встиг уже розповiсти пiдiбраному по дорозi одноногому мандрiвниковi про те, що торiк добровiльно пiшов на пенсiю, щоб насолодитися плодами своеi аптекарськоi працi.

Нiмець був iз тих людей, котрi беруть попутникiв для спiлкування i при цьому жодних питань пасажирам не задають. Головне – розповiсти попутниковi про себе i про своi проблеми, якщо такi iснують. У Карла, схоже, проблем не було. І Кукутiс слухав його уважно, вдячний за те, що той зупинився i запропонував пiдвезти.

Спiдометр на BMW Карла показував 170 км на годину. І попереду, i позаду iхали машини приблизно з такою ж швидкiстю. Автобан раз по раз повертав то лiворуч, то праворуч.

– Коли в краiнi багато хороших дорiг, люди рiдко зупиняються, щоб роззирнутися довкола, – продовжив Карл пiсля короткоi паузи. – Всiм просто хочеться якнайшвидше кудись доiхати…

– Угу, – кивнув Кукутiс. – Але ж автобан зовсiм не прямий! Та й машини у вас, у Нiмеччинi, добрячi. Майже не ламаються! А це, мабуть, призводить до безробiття серед автомеханiкiв!

Карл вiдiрвав на мить погляд вiд дороги i зиркнув на пасажира дещо спантеличено.

– Нi, автомеханiки у нас всi при дiлi! У нас же цими дорогами не тiльки нiмецькi машини iздять! І французьких повно, i корейських… А декотрi нiмцi зумисне росiйськi «Лади» купують!

– Навiщо? – здивувався Кукутiс.

Нiмець стенув плечима.

– Мабуть, вирiзнятися хочуть, – припустив вiн. І знову скосив цiкавий погляд на мандрiвника.