Дороті та Чарівник у Країні Оз

Всiх iнших належить знищити – в той чи той спосiб, причому висаджувати вас я не збираюся: нам тут не потрiбнi нi конi, нi кiшки, нi люди iз плотi та кровi!

– Даремно турбуетеся, – сказала Доротi. – Я впевнена, що з-пiд землi ми не зможемо прорости.

– Навiщо ж вам губити моiх друзiв? – запитав маленький Чарiвник. – Чим вони вам заважають?

– Їм тут не мiсце, – вiдрiзав Принц. – Їм взагалi не варто було б перебувати в земних надрах.

– Ми не прагнули сюди потрапити, ми впали випадково, – сказала Доротi.

– Це не виправдання, – холодно заявив Принц.

Дiти подивилися один на одного – з тривогою та розгубленiстю, Чарiвник зiтхнув, а Еврика умила мордочку лапкою i промуркотiла собi пiд нiс:

– Схоже, що мене не доведеться знищувати спецiально: якщо найближчим часом менi не дадуть поiсти, я й сама помру з голоду i таким чином полегшу iм завдання.

– Якщо вiн тебе висадить, то проросте, мабуть, букет iз котячих хвостiв, – гiрко пожартував Чарiвник.

– Не сумуй, Еврико! Може, в райських кущах е рослини, в яких тече молочний сiк, – припустив хлопчик.

– Фi, – пирхнула кiшечка, – я й не доторкнулася б до такоi гидоти.

– Не все ж тобi хлебтати молоко, Еврико, – завважила Доротi. – Насититися можна будь-якою iжею.

– Хто ж менi ii дасть? – пробурчало кошеня.

– Я й сам голодний, – сказав Зеб. – До речi, бiльше нiхто не помiтив в одному з садiв полуницю, а в iншому – кiлька динь? Мiсцевi жителi нiчого не iдять, тож, може, на зворотному шляху вони дозволять нам зiрвати iх?

– Ви даремно турбуетеся про iжу, – перервав його Принц.

V. Прибульцi зривають Принцесу

Слова рослинного Принца, вiд яких так i повiяло могильним холодом, зовсiм не додали бадьоростi нашим мандрiвникам. Проте, виконуючи його наказ, вони рушили за ним i незабаром вийшли за межi огорожi. Дiти почувались пригнiчено, тож всю дорогу похмуро мовчали.

– Стривай-но!

– Що таке? – запитала дiвчинка.

– А чи не зiрвати нам Королiвську Принцесу? – прошепотiв Чарiвник. – Я впевнений, що вона цiлком дозрiла, а щойно оживе i стане правителькою, поставиться до нас куди прихильнiше, нiж безсердечний Принц.

– Блискуча думка! – з полегшенням вигукнула Доротi. – Зiрвiмо ii зараз же, поки не помiтив зоряний правитель.