Маленькі жінки. II частина

Джо, я зроблю для тебе що завгодно, якщо тiльки ти одягнешся красиво й допоможеш менi виконати цю данину ввiчливостi. Ти, якщо постараешся, можеш так добре вести бесiду, виглядати такою аристократичною у твоiх кращих нарядах i поводитися з таким тактом, що я пишаюся тобою. Менi лячно йти однiй, ходiмо, пiдтримай мене.

– Ах ти, хитра лисиця, лестиш i задобрюеш свою сердиту старшу сестру. Треба ж до такого додуматися! Я й аристократична, i можу поводитися з таким тактом! А ти боiшся йти одна! Одне другого безглуздiше! Добре, я пiду, якщо маю, i зроблю, що зможу.

Ти очолюватимеш експедицiю, а я виконуватиму накази. Це тебе влаштуе? – запитала Джо з несподiваним переходом вiд впертостi до покiрноi смиренностi.

– О, Джо, ти янгол! Вдягай свою найкращу сукню, а я скажу тобi, в кого як потрiбно поводитися, щоб у господарiв склалося про тебе добре враження. Я хочу, щоб ти всiм сподобалася, i ти сподобаешся, якщо тiльки спробуеш бути трiшки люб’язнiшою. Причешися красиво i приколи яскраво-червону троянду до капелюшка.

Тобi це личить, а то в тебе занадто суворий вигляд у твоему простому костюмi. Вiзьми тонкi рукавички й вишитий носовичок. Ми зайдемо по дорозi до Мег i попросимо позичити нам ii бiлу парасольку, тодi ти зможеш взяти мою парасольку кольору голубиного крила…

Емi вiддавала цi розпорядження, поки вдягалася сама, i Джо виконувала iх, проте не без внутрiшнього протесту. Вона важко зiтхала, з шелестом влiзаючи в нову сукню iз жорсткою серпанку, похмуро супилася, дивлячись на свое вiдображення в дзеркалi, коли зав’язувала стрiчки на капелюсi у бездоганний бант, озлоблено боролася зi шпильками, приколюючи свiй комiрець, зборознила зморшками чоло, поки згортала носовичок, вишивка якого дратувала ii нiс так само, як i майбутня мiсiя – ii почуття, а затиснувши своi руки в тiсних рукавичках iз трьома гудзиками й китицею, що була останнiм штрихом елегантностi, обернулася до Емi з вельми недоумкуватим виразом обличчя i лагiдно сказала:

– Я вiдчуваю себе абсолютно огидно.

Але якщо ти вважаеш, що я виглядаю пристойно, я помру щасливою.

– Усе надзвичайно пристойно. Нумо, повертайся i дай менi подивитися уважно.

Джо поверталася, а Емi щось поправляла i, нарештi, вiдкинулася назад i, схиливши голову набiк, схвально помiтила:

– Так, так, досить пристойно. Твоя голова виглядае чудово – кращого я й бажати не могла. З трояндою цей бiлий капелюшок здаеться зовсiм чарiвним. Плечi тримай розгорнуто, а руки – легко, нехай навiть тобi тиснуть рукавички.