Маленькі жінки. II частина

– Кращий жарт сезону, га? Я не сказала тобi вiдразу, бо дуже хотiла зробити сюрприз. І схоже, можу привiтати себе з тим, що менi це вдалося, – сказала Джо, насмiявшись i перевiвши подих.

– Я в життi нiколи не був бiльш ошелешений. Ну чи не смiшно? Хлопчики? Як ви збираетеся iх назвати? Дайте ще поглянути. Пiдтримай мене, Джо, адже, чесне слово, iх тут дуже багато для мене, – сказав Лорi, дивлячись на немовлят iз виглядом величезного благодушного ньюфаундлендського пса, що роздивляеться двох крихiтних кошенят.

– Хлопчик i дiвчинка. Ну чи не краса? – сказав гордий тато, сяючи усмiшкою i дивлячись на двi маленькi червонi грудочки, що ворушилися в нього на руках, так, немов це були янголи, якi ще не встигли обрости пiр’ям.

– Найчудовiшi дiти, яких я бачив у життi. І хто ж тут хто? – Лорi схилився, як колодязний журавель, щоб розгледiти диво-дiтей.

– Емi пов’язала блакитну стрiчку хлопчиковi, а рожеву дiвчинцi – французька мода, – тож iх завжди можна вiдрiзнити.

– Боюся, iм це може не сподобатися, – вiдповiв Лорi з незвичайною для нього боязкiстю.

– Ой, не сподобаеться! Звичайно ж, сподобаеться, вони вже звикли до цього. Поцiлуйте! Вмить, пане! – наказала Джо, побоюючись, що вiн запропонуе iй передати поцiлунок за дорученням.

Лорi витягнув губи й обережно доторкнувся ними до кожноi маленькоi щiчки, що викликало у глядачiв новий вибух смiху, а в немовлят – пронизливий крик.

– Ну ось, я ж знав, що iм не сподобаеться! Це напевно хлопчисько, дивiться, як брикаеться i махае кулачками, нiби зовсiм великий. Слухай, юний Брук, давай, цiлься краще у чоловiка своiх розмiрiв! – вигукнув Лорi, захоплений отриманим стусаном маленького кулачка, що безладно рухався бiля його обличчя.

– Його назвемо Джон-Лоуренс, а дiвчинку – Маргарет, на честь мами й бабусi. А вдома називатимемо ii Дейзi, щоб не було двох Мег, а малюка – Джон, якщо не придумаемо щось краще, – сказала Емi з зацiкавленiстю тiтки.

– Назвiть його Демiджоном, а для стислостi – Демi, – порадив Лорi.

– Дейзi й Демi – те, що треба! Я знала, що Теддi щось придумае! – вигукнула Джо, плескаючи в долонi.

Теддi справдi придумав вдало, й вiдтодi дiтей завжди називали Дейзi й Демi.

Роздiл шостий

Вiдвiдини

– Ходiмо, Джо, пора.