На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Бельовський перепитав нервово: «Шашкевич не прийшов?» – i наказав вiзниковi рушати.
Той новорiчний вечiр Маркiян провiв на Збоiськах у помешканнi Августа Бельовського, правника четвертого року. З великого гурту академiкiв, якi демонстрували на Ринку, на Збоiська пiшло тiльки десять чоловiк i з ними два чужi: Мiхал Сухоровський та коваль Йосип з Круп’ярськоi. Август назначив день переходу за кордон до повстанцiв на суботу.
Маркiяна мучили сумнiви. У головi виношувався вiрш про обступлення Хмельницьким Львова, схрещувалися козацькi шаблi з шляхетськими, а нинi – ставати поруч? Так, часи змiнилися, треба ставати поруч.
Кiлька днiв тому Маркiян зустрiв Вагилевича. Іван вернувся з гiрських мандрiв ще восени: в Коломиi його заарештувала полiцiя i вiдправила етапом у Ясенiв Горiшнiй до батька – щоб не волочився i не бунтував народ.
– Я вирiшив перейти кордон – з Бельовським, – признався Маркiян товаришевi.
– А тут хто буде орати? – Іван з докором глянув на Маркiяна й бiльше не сказав нi слова.
А й справдi, що зiйде на незораному, коли до народiв прийде весна?.. «Квiтка дрiбная молила неньку, весну раненьку…» – бринiли слова, Маркiян ходив весь день неприкаяний, згадав про Любимського, давно не був у нього.
Старий мовчки вислухав Маркiяна, потiм мовив:
– Я ж вам ще не доказав iсторii свого життя, Маркiяне. Може, згодиться. Ваш товариш мае рацiю. Адже той наш перелiг орався дуже давно i недоораним залишився, закожушився бур’яном, чи не пора, поки та рiлля не стала цiлиною або мертвицею, пiднiмати ще раз скибу. У себе, для себе… Ви подумайте.









