На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Маршалок оголосив танець свiчок. Був це модний у Львовi полонез: у затемненому залi кружляли пари зi свiчками в руках, блукаючi мерехтливi вогнi розпливалися по залу, вихоплюючи з темряви обличчя, зраджуючи врядигоди закоханих – погляд, усмiшку, поцiлунок.
Заграв оркестр. Фредро поклонився губернаторовi i, взявши пiд руку Камiнського, подався з ним у глибину залу. Гостi розступалися перед поетом – однi з поваги, iншi мов вiд прокаженого, тiльки Едмунд Ржевуський рiшуче перетяв зал, заступив Фредровi дорогу, його меланхолiйнi очi виливали на поета безмiр образи й докору, вiн проказав, скорбно похитуючи головою:
– Zdrajca![54 - Зрадник! (Пол.
І, заплакавши ридма, наче отець над безумним вчинком безпутного сина, вибiг iз залу.
Камiнський мовив по хвилi:
– Програють поляки. Там, при керiвництвi, отакi ж дегенерати.
– Вимруть скоро, – вiдказав Фредро.
Лакеi роздали парам засвiченi свiчки, погасили лампи; лилася музика, але пари не кружляли, пiшли в сумному походi по залу, мов на похоронi, – Фредро зiпсував губернаторський бал.
– Це блюзнiрство, – сказав Камiнський. – Там гинуть, а тут вiдправляють при свiчках панахиду. Польщу хоронять…
– Вони себе хоронять, а не Польщу, – вiдповiв Фредро.
Молодь уперто не хотiла танцювати, слова Фредра гнiтили, соромили, свiчкова процесiя починала друге коло, маршалок балу припинив музику, наказав лакеям засвiтити лампи.
А коли в залi стало ясно, всi побачили пiд гербами аристократичних родiв приклеений аркуш паперу з якимось написом. Гостi збiглися до фронтальноi стiни, пiдiйшли Камiнський i Фредро. На паперi великими лiтерами був писаний вiрш:
Czyliz po skrzypce tyrana
Mozesz skakac, polska mlodziez?
Gdy ojczyzna w kir ubrana,
Wierzaj – skakac sie nie godzi![55 - Чи пiд скрипку тирана можеш скакати, польська молодь? Коли вiтчизна в жалобi, повiр: скакати не годиться (пол.
За мить зал спорожнiв, молодi не стало. Захер-Мазох прошипiв:
– Вiднинi, пане губернатор, я iх запрошуватиму на бали до Куфштейна[56 - Мiсто в Тиролi, де була найстрашнiша австрiйська тюрма для полiтичних в’язнiв.].
Роздiл сьомий
Холод вигнав пана Курковського зi стайнi, що притулилася до задньоi стiни бойнi на Замарстиновi.









