На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А щоб я краще був умер, нiж мав зв’язатися з вами, волоцюго ви непоправний… Таж тепер закриють театр не на час пошестi, а назавжди, ми давно владцям сiллю в оцi… Та сiдайте, сiдайте, чого стовбичите? Нiкуди ж не втечете, а нiч довга. Поставимо в цьому порожньому залi виставу-дiалог. Це буде щось нове… Ех, дав Бог росту, та не дав розуму… та сiдайте вже!
– Що ви тут робите, пане директор? – спитав Сухоровський, вражений несподiваною появою Камiнського. Присiв поруч.
– Це я повинен би спитати, що робите тут ви? Я ж, як Ісус, прийшов у сей храм вигнати мiняйлiв i розбiйникiв – чернь, в якоi ви стали апостолом.
– Я зараз пiду. А бiльше нiкого тут немае… Тiльки не розбiйники вони i не мiняйли. То чеснi люди…
– І ви?
– Що – я?..
– Дякуйте Богу, що я вiдправив полiцiю зi службового ходу, хоч знав, що тут хтось залишився – кроки чув.
– Ваш порятунок менi не допоможе, мене впiзнав лямур…
Камiнський пiдiйшов до свiчника, що стояв над оркестровою ямою, засвiтив свiчку.
– Погана слава ходить за вами, Сухоровський. Я нiчого не знав, коли брав у вас п’есу. А потiм вдавав, що не знаю…
Сухоровський повернув до директора голову. Якусь мить дивилися один на одного.
– І звiдки у вас такий симбiоз, здавалось би, зовсiм не поеднаних мiж собою нахилiв: злодiйство i мистецтво? – наступав директор, щоб хоч на мить пiдкорити собi цього самовпевненого силача.
– Ох-ох, – зацмокав iронiчно Сухоровський, – а я й не думав, що ви, пане Непомуцен, така ж дешевизна, як i всi… Ох-ох… Та ви аж на пальчики стаете, коли до вашого театру заходить циркульний староста, ви танете як вiск при появi в ложi директора полiцii, а побачити в театрi губернатора – ваша заповiтна мрiя. Я ж до цих злодiiв навiть не вмився.









