На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Народ понуро мовчав, а пiсня, яку Маркiян з Іваном записали в Ясеновi, нiмо дзвенiла повсюди, злiтаючи з Нiмчицького перевалу понад вижницьким майданом з трьома шибеницями на пологий зарiнок за Черемошем, завалений колодами i талбами.
Панськi карети стояли довгим рядом одна за одною над рiкою, панство сидiло на лавицях неподалiк зловiсного мiсця, щоб зблизька бачити суд i кару над опришками; народ, пiдстьобуваний нагайками пушкарiв, утворював пiвколо i далi не поступався, переднiй ряд мiшався, нiхто не хотiв стояти перед шибеницями, страшно було.
Довга й монотонна, мов голосiння, пiсня ридала в пам’ятi – так спiвала ii жiнка в Ясеновi. Розповiдала вона про Мирона Штолу, який дезертирував з вiйська i тридцять хлопцiв зiбрав, пограбував пана Скарбка, а багатiя Кундака вбив у Стебневi, про того Штолу, що комору мав на буковинському верху бiля Барвiнкового, а в тiй коморi скарбу много, для бiдних призначеного, про славного легiня, якого спiймала стоголова пушкарська ровта Юрiштана у корчмi в Устерiках i запроторила разом з побратимами Джураком i Риндзяком у Грдлiчкову неволю.
Пiсня була довга, як бойкiв свiт, i славила вона силу Штолюка, який на долонi пiднiмав вартового, вихваляла його дотепнiсть: «А кiлько, Штолюк, у тебе того товариства?» – «Кiлько в лiсi, у дуборi, зеленого листя»; розповiдала про опришковi муки в устерiцьких катушах, пiсня голосила про його смерть у Бiлоберiзцi, де пани буцiмто скинули опришка зi скали, а Штола ще жив, i чекала на нього петля на вижницькому майданi.
Нiмчицький перевал уже перестав дихати прохолодою, дiймала спека, пани заслонялися вiд сонця парасольками, люди млiли в кептарях вiд духоти i втоми, йшло до обiду, а кару ще не розпочали.









