Вода з каменю. Саксаул у пісках

Питомцi миттю повибiгали в коридор, з коридора – на подвiр’я, кинулися до замкненоi брами, почали шпурляти в неi цурками, камiнням, бити ногами; урвителi вивели з кухнi п’яного префекта, той клявся, що ключiв не мае, тодi його зв’язали i, вирвавши з городу щепу, посадили ненависного грабiжника на прикорiнь, на мить забувши про холеру, мстили йому за випите пиво. Тягали по подвiр’i i горланили: «Пан префект iде на сейм!»

Кумедне видовище на якийсь час збило хвилю страху, але ненадовго: питомцi знову згадали про трупа, якого викидали гаками на вiз, роздобули з дровiтнi колуни i виважували ними браму.

Педель[24 - Наглядач навчального закладу.] дав знати ректоровi – отцю Телiховському. Той цiлком розгубився, послав педеля на Юрську гору до митрополита, педель не застав його ексцеленцii – вiн десь, очевидно, забавлявся, – а питомцi, виваживши браму, висипали на вулицю i розбiглися по мiсту, сповiщаючи людям страшну новину. Люд, на диво, сприймав викрики семiнаристiв спокiйно, гадаючи, певно, що це чергова iхня витiвка.

Львiв забавлявся. «Пекелко» на Льоншанiвцi спорожнiло, весела юрба рушила вниз по Личакiвськiй. Забава продовжувалася, всi ж бо мали в кишенях бльочки на виставу.

Перед вiв Мiхал Сухоровський. Гурт охочих потрапити на виставу збiльшувався, до отамана клепарiвських волоцюг пiдбiгали молодi, а то й старшi мешканцi Личакова – Сухоровський на ходу виймав з нагрудноi кишенi розквiтчаноi свити бльочки, простягав то в один, то в другий бiк руку з цилiндром, в який падали мiдяки; люмпаки бiгли попереду, сподiваючись, що пан Мiхал хоч одного з них милостиво вiзьме за комiр i пропустить поперед себе в проходi – вiн завжди так робив, iнодi навiть двох проносив у руках.

Натовп не квапився, до початку вистави було ще трохи часу. Коваль Йосип з Круп’ярськоi витинав на мандолiнi личакiвського штаера, йому безладно й пискливо пiдспiвували дiвчата, а хлопцi пiсля кожного рiденько виконаного куплета дружно вигукували приспiв, аж вiкна в будинках дзеленькотiли:

Bos ty, Manko, jestes fest dziewczyna![25 - Бо ти, Манько, дуже гарна дiвчина! (Пол.

)]

Тим часом бiля касино Гехта чинився бедлам. Семiнаристи, якi перебiгли iз страшною вiстю всю Хорунщизну й Гетьманськi вали i не змогли своiми викриками спам’ятати байдужу публiку, повернули на Сикстуську й помчали в бiк Єзуiтського городу, скраю якого, навпроти вiкон касино, стояв довгий ряд панських ридванiв i карет.