На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Вода з каменю. Саксаул у пісках» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Классическая литература, Литература 20 века. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Вода з каменю. Саксаул у пісках

Автор
Дата выхода
26 мая 2020
🔍 Загляните за кулисы "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Вода з каменю. Саксаул у пісках" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929—2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнює білі плями в нашій історії, розповідає про видатних українських діячів минулих років.
Роман «Вода з каменю» присвячений Маркіяну Шашкевичу (1811—1843) – українському поетові, релігійному та громадському діячеві, натхненникові національного пробудження Галичини, засновникові нової української літератури у Західній Україні. Автор розповідає, як Шашкевич захищав право на існування української мови, виступав за її рівноправність з польською мовою, робив усе, щоб зберегти рідну культуру. Його справу продовжив Іван Вагилевич (1811—1866) – герой роману «Саксаул у пісках».
📚 Читайте "Вода з каменю. Саксаул у пісках" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Вода з каменю. Саксаул у пісках", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ставши спиною до парубiйкiв, вiн викаблучував перед музикантами вишуканi «па» i кнiксени, насвистуючи якусь циганщину, – певно, в такий спосiб просив заакомпанувати йому до спiву, а що музики понуро мовчали, незнайомець, вимахуючи рукою, мов диригент, сам затягнув популярний романс:
Над рiкою Ебро у тихому смутку
Молода циганка спiвала…
Один з парубiйкiв, а був це коваль Йосип з Круп’ярськоi, схопив непоштивого приблуду за комiр i чомусь на подив усiм – бо ж на руках у нього репалася шкiра вiд кручених, переплетених, гудзуватих м’язiв, – полетiв пiд кущi бузку так легко, немов вимолочений снiп з току, вiд одного лише поруху лiктя нахаби.
– Мiхал! – скрикнув коваль, пiдводячись. – Мiхал Сухоровський, щоб мене шляк трафив! Мосьцiпанове, ви що, не впiзнали? Та ходи ж сюди, дай писка, Мiську францоватий!
– Сервус, Юзю! Господи, та я ж не знав, що це ти лоскочеш мене в потилицю, – обняв приблуда коваля.
Отаман клепарiвських волоцюг Мiхал Сухоровський, атлетичноi будови бевзь, який мав надмiру багато дивацтв, бо i ремiсникiв велiв не зачiпати, i жебрацькi пiснi для якоiсь мари записував, ще й для театру склав вiршами п’есу «Ганнуся з Погулянки», скинув цилiндра i розкланювався перед парубками, а з буфетноi кiмнати i з читальнi висипалися на подвiр’я дiвчата, шахiсти й картярi, обступаючи свого улюбленця, який розпродував льоншанiвськiй публiцi бльочки[18 - Бiлети.
Сухоровський витягнув з нагрудноi кишенi свити пачку проштемпльованих папiрцiв i, тримаючи в руцi перевернутого дном униз цилiндра, затереферив:
– Ану швидше, моi любi, бо пiду на Хорунщизну, там давно мене чекають, швидше, бо в музикiв пальцi закоцюбли! – Вiн обходив публiку з цилiндром, в який падали, брязкаючи, мiдяки, i приговорював: – Niech pan Fredro wiersze kleple, a my jego zone…[19 - Хай пан Фредро клепае вiршi, а ми його жiнку… (Пол.









