Чотири шаблі

– Хай вийдуть наперед усi тi, хто боiться або плаче за маминою спiдницею. Хай ми на них подивимось i поглузуемо з пiдлих боягузiв! А потiм ми проженемо iх вiд нас, бо ми всi прийшли сюди тiльки своею волею, по своiй охотi. Витрiть сльози страху тим своiм сусiдам, котрi рюмають уже, сiдаючи тiльки до вагонiв! А ти, Грицьку, ти хiба знаеш, скiльки нам треба зброi? Чи, може, ти не чув, скiльки пудiв пшеницi коштуе гвинтiвка? Ти боiшся гранати i хочеш маминоi цицi?

Шахай вiдчув, що слухачi знову стали його вiрними.

– Сiдайте до вагонiв! – скомандував Шахай, i все товариство, товплячись, регочучи й лаючись, полiзло до теплушок. Стояв туман.

Проiхали двi станцii, на котрих паротяг брав воду. Туман рiдшав. Поiзд нiби виiздив з долини, де вiчно снували тумани. Інодi проглядало сонце, зараз же ховаючись за хмару;

часом розривалася сiра хвиля надвое, i мiж стiнами такоi земляноi пари простягався осiннiй степ, як лiсовий просiк.

– Вигрузимось, а потяг свiй пошлемо назад, щоб вiдрiзати шлях до вiдступу, – сказав Шахай Остюковi, виходячи з своеi теплушки, де iх iхало лише трое – з Галатом. Дорогою вони переговорили про все, i тепер кожний знав, що йому робити. Нiякоi гармати з Оситнягiв не чулося поблизу, це не здивувало Шахая, бо гармата була витвором його мiтингового запалу. Із станцii повиходило кiлька службовцiв – переляканих, мовчазних.

– Вигружайсь! – закричав Остюк, i трое друзiв швидко мали перед собою армiю з восьми людей: дев’яносто два партизани повтiкали дорогою. Галат почервонiв, його вуха i навiть руки набрякли вiд кровi. Остюк поворушив головою, нiби йому муляв комiр френча. Шахай витягся увесь, стаючи струнко. Нiхто не рухався. В цю хвилину десь здалеку почувся гудок i чахкання паротяга.

– Усi по мiсцях! – подав команду Шахай i махнув машинiстовi забрати потяг.

Потяг пiшов, усе збiльшуючи швидкiсть, а десятеро людей на чолi з Остюком та Галатом побiгли понад колiею до насипу, заховалися за ним.

Їх усiх закрила хвиля туману, що ii прикотив чи присунув вiтер. З протилежного боку виразно чулося, як наближаеться до Варварiвки ешелон.

Шахай зустрiв його, стоячи на перонi, тримаючи руки за спиною: такий вигляд мае вчитель, коли вiн стоiть в кiмнатi й вибачливо чекае, доки розсядуться учнi.