Рожева Миша

– Це ти? Як ти мене налякала! – Вона закуталася в простирадло. – Все-таки треба стукати, перш нiж вриватися в мою кiмнату! Ну i що, що вiн вампiр? Вiн навiть ще не встиг менi нiчого жахливого зробити!

– А це що за красунечка? – зацiкавився Матiас. – Марусю, де ти ii вiдкопала?

Клоп зробив реверанс, як справжня дiвчинка.

– Це Маринка? – скривилася Дiана.

– Як ти гадаеш? – сказала я.

– Клоп? – ахнув Матiас. – Нiчого собi! Подаруй його менi!

– Кого? – запитала я.

– Клопа!

– Але його немае. Є дiвчинка.

– Ну, подаруй менi цю дiвчинку. Нехай живе у мене на островi.

– А де ви бачите дiвчинку, крiм мене?

– Боже! – скрикнув Матiас. – Цi росiяни можуть заплутати навiть вампiрiв!

До кiмнати вбiгла Маринка:

– Що у вас вiдбуваеться?

Побачивши нас у костюмах, вона закричала:

– Я теж хочу бути iншою!

– Гаразд! – сказала Дiана. – Валiть звiдси. Дайте менi, нарештi, поспiлкуватися з вампiром!

* * *

– Так, непогано бути хлопчиком, – сказала я, роздягаючись перед сном.

– Ну так, якби я був дiвчинкою, а так, мабуть, нi, – похитав головою Клоп.

– Цiкаво все-таки влаштоване життя, – сказала я. – Стiльки всяких пiкантних умовностей!

– Я втомився бути дiвчинкою! – Клоп жбурнув золоту перуку на пiдлогу i почухав скуйовджену шевелюру.

«Милий», – солодко тьохнуло в мене щось усерединi живота.

– Ага, а менi належить бути дiвчинкою все життя!.. Чому тут так багато дитячого одягу? – вголос задумалася я.

– Треба запитати у вампiра Матiаса, – Клоп на очах перетворювався в хлопчика.

– Ти думаеш, вiн пристае до дiтей теж?

– Звичайно! Смокче дiтей, як льодяники!

– І нас з тобою теж?..

– Все може бути.

Я втупилася йому в пахву.

– Не бiйся! – блиснув очима Клоп. – Я гну пiдкови! З раннього дитинства я мию ноги в бiде! Я тебе захищу!

– Ти схожий на Ісуса Христа! – вигукнула я.

– Так, схожий! Краем ока i краем вуха, – погодився Клоп.

Роздiл 9

БУРЯ

Пiд ранок я прокинулася вiд страшного гуркоту. Я подумала, що до нас у спальню ломиться вампiр Матiас. Я стала трясти свого хороброго кавалера, але Клоп пускав солодку слину i не прокидався. У якийсь момент я вирiшила, що гуркiт менi тiльки сниться, але лiжко стала ходити ходуном, i я зрозумiла: це не сон.

– Рожева Мишо! – крикнула я не своiм голосом. – Що це?

– Земля трясеться! – застукала зубами Рожева Миша, яка спала в крiслi.