Рожева Миша

Було чутно, що там хтось говорить впевненим, спокiйним голосом. Вона схвильовано обвела поглядом тата, дядька Юру, мене i слабким голосом вимовила:

– Добре.

Телефон роз’еднали. Всi дивилися на маму.

– Дуже дивний дзвiнок, – розгублено сказала мама.

– Хто телефонував? – запитав тато.

– Не знаю. Подзвонив якийсь чоловiк i сказав, що ми всi повиннi покинути яхту, тому що скоро буде страшний шторм i, якщо не переiдемо на острiв, ми загинемо.

Дядько Юра сказав:

– Шторму не буде. Це дрiбний гад – пранкер! У мене Клоп цим теж балуеться…

– На жаль, шторм буде, – сказав Матiас.

– Хитрун! Ти хочеш усiх нас затягти на свiй острiв! – закричав дядько Юра.

– Та що нам шторм! – сказала мама. – Урештi-решт, я люблю пригоди!

– Яхта мiцна, – сказав дядько Юра. – Їй нiякий шторм не страшний.

Матiас похитав головою:

– У вас дiти.

– Я б не став через них ризикувати, – погодився тато.

– Не будь боягузом, – сказала мама. – Утiм, ти можеш iхати на острiв з дiтьми.

– Мудре рiшення! – пiдтримав маму дядько Юра. – Ви з Матiасом валiть на острiв!

– Голосуемо! – запропонувала Юля. – Я як депутат не можу не проголосувати. Хто за те, щоб дiтей вiдправити на острiв?

Всi пiдняли руки вгору.

– Одноголосно!

– Хто хоче залишитися на човнi?

– Я не можу наполягати, – втрутився Матiас. – Але я б усе-таки запропонував вам усiм переночувати у мене. У мене теж весело!

– Давайте голосувати, – строго сказав дядько Юра.

Мама перша пiдняла руку вгору. За нею дядькоЮра i Юля. Тодi я теж пiдняла руку.

– Ти хочеш залишитися? – запитала мама.

– Я люблю бурю, – сказала я.

– Я утримався! – сказав тато. – Я готовий ризикувати всiм, крiм дiтей.

– Бурi не буде, – сказала мама майже з жалем. – Ви подивiться, який захiд!

Сонце тихо сiдало в рожеве море, i ми все це оцiнили.

– Узагалi так, – сказав дядько Юра, – дiтей ми вiдправляемо.

– З нянею на додачу, – сказала мама.

– А ти вирiшуй, як хочеш, – сказав дядько Юра татовi.

– Нехай iде, – сказала мама. – У них е що обговорити з Матiасом. Матiасе, ви любите розумнi розмови?

– Дуже! – вигукнув Матiас.

– Мiй чоловiк – фахiвець по розумним ля-ля.

– Та що ви мене виштовхуете на берег! – раптом обурився тато. – Врештi-решт, я теж люблю бурю.

– Ну i люби собi на здоров’я! – знизала плечима мама.

Няня зiбрала моi речi, i тато з мамою вийшли нас проводжати.