Рожева Миша

– Ну, по-перше, ми за це ще не проголосували, а, по-друге, на приватнiй яхтi можна!

– Якщо тебе нудить, саме час з’iсти кислий лимон, – сказала менi мама, злазячи з колiн дядька Юри i поправляючи коротку спiдницю.

– Вона у нас iсть лимони без цукру! – оголосив тато.

– Та ну? – не повiрив дядько Юра. – Покажи!

Дiвчина в сiрому принесла менi розрiзаний на дольки лимон. Я зiтхнула i поклала його в рот. Лимон ужалив язика i отруйно розтiкся по всьому ротi. Я негайно виплюнула його:

– Гидота!

– Фокус не вдався, – оголосив дядько Юра.

Вiн клацнув пальцями. Йому розкрили великий дерев’яну скриньку. Вiн дiстав з неi сигару, вiдрiзав кiнець i засунув до рота. Пiсля обiду його очi стали зовсiм прозорими, з кривавими прожилками. Запаливши сигару, вiн зловив маму за руку:

– Скiльки рокiв ми з тобою знайомi?

– Багато! – розсмiялася мама.

Дядько Юра розвернувся до мене:

– Ми знайомi з нею все ii свiдоме життя! Їй тодi було шiстнадцять. Навiть менше! Чарiвна особа! Що ми тiльки з нею не витворяли! А потiм, уяви, ця пустунка кудись пропала, i рокiв через шiсть приводить за руку твого батька, а сама вже вагiтна тобою…

– Юро! – невдоволено вигукнула Юля.

– Що, Юро? Саме так i було… Твiй тато менi спочатку, – дядько Юра перейшов на гучний свист-шепiт, – зовсiм не сподобався. – «Що ти в ньому знайшла? – питаю ii. – Ти в ньому швидко розчаруешся! Ти у мене за рiк бiльше грошей заробляла, нiж цей заробить за пiвжиття… Що вiн робить? Книжки пише! Якi? Я сам багато читаю.

– Так, – струснув волоссям тато.

Дядько Юра пiдвiвся, дiвчата в сiрому допомогли йому вiдсунути крiсло:

– Пiшли в домiно!

Дорослi рушили до столу з фруктами, ближче до корми.

– Граемо на таемнi бажання!

– Ну тебе! – вiдмахнулася вiд нього, смiючись, мама.

– У мене тато – чарiвник! Вiн вас обiграе! – попередила я дядька Юру.

– Чарiвник? Дайте-но менi сюди ящик iз сигарами!

Молодi люди в сiрому прибiгли з ящиком.

– Гоп!

Вiн поманив мене пальцем:

– Мавпочко! Вiдкрий ящик!

Я пiдiйшла до ящика й вiдкрила. Там, на сигарах, лежала Рожева Миша. Вона ворушилася! Вона лежала на спинцi й безпорадно молола лапками.

– Класно… – злякалася я.

Дядько Юра грюкнув кришкою. Потiм знову вiдкрив ящик. У ньому були тiльки сигари. Рожева Миша зникла.