На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Мандрівки близькі і далекі» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Современная зарубежная литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Мандрівки близькі і далекі

Автор
Дата выхода
12 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Мандрівки близькі і далекі" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Мандрівки близькі і далекі" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Роман Іваничук) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Роман Іваничук (1929–2016) – відомий український письменник, лауреат багатьох літературних премій, серед яких Національна премія України ім. Т. Шевченка. У його творчому доробку близько двадцяти історичних романів, якими письменник заповнював білі плями в нашій історії.
Видання «Мандрівки близькі і далекі» містить дві книги спогадів: «Мандрівки близькі і далекі» та «На марґінесі», написаних Романом Іваничуком протягом 1991–1999 років. У першій письменник згадує про своє дитинство у селі Трач на Прикарпатті, про чарівну природу цього краю; про свого батька – сільського вчителя; бабусю, в якої із трьох синів вижив лише один; про брата Євгена, котрий ціле десятиліття прожив у пеклі лєнінсько-сталінських концтаборів; про свої надії на незалежність України…
Друга книга спогадів «На марґінесі» складається з п’яти зшитків, в ній Р. Іваничук звернувся до своїх не реалізованих раніше задумів, умістив відповіді на запитання журналістів та листи.
📚 Читайте "Мандрівки близькі і далекі" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Мандрівки близькі і далекі", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
То за Прутом розпочала канонаду мадярська артилерiя, та я про це не мiг нiчого знати, я й поняття не мав, що опинився мiж лiнiями фронту: з Коломиi наступало советське вiйсько, а мадяри, прослизнувши через Вербiзький мiст, зайняли бойовi позицii вiд Іспаса до Пилипiв на правому березi Пруту.
Неначе прострiлений наскрiзь гарматним снарядом, я помчав за фiрою, яка вже досягала броду, й таки наздогнав, ухопився обома руками за розвору й зайшов у рiку аж по шию; крижана вода на очах прибувала, фiрман не оглядався, а я вибратися на воза не мав сили; брудна гуща добиралася менi до рота, я вже плив за возом; угорi пiд низьким небом слiпуче спалахували блiдi свiтелка, немов там запалювались на мить карбiднi лампи, i свистiло повсюдно, цвьохало, рябiла вода вiд фонтанчикiв – то розривалися мадярськi шрапнельнi снаряди.
Доки житиму, не забуду того газду-фiрмана, що зустрiвся менi на переправi мiж фронтами. Надкришилася тодi моя вiра у своiх людей; я ж думав, що вороги iснують тiльки зовнi – з одного i з другого боку рiки, ба нi: ворог е й посерединi, вiн сидить у нашому нацiональному нутрi, ми самi собi стаемо ворогами в критичний час.
Той посвист вуйкового батога на зарiнку… О, вiн ще не раз – вiд своiх – свисне надi мною, i шмагоне, i вирве з душi кривавий м’якуш, i я закушуватиму губи, щоб не заплакати вiд нестерпного, кривдного болю!
Я зняв iз себе одежину, викрутив, одягнувся у вогке й пiшов стежками, полишаючи збоку битий тракт, по якому могло пересуватися вiйсько, перебiг однiею, другою й третьою балкою, обiйшов краем пилипiвську гору Погорiлець, зайшов у Лази – i над потiчком пiд горою, за якою вже розпочинався Трач, потрапив у пастку.
У видолинi, якою струменiв потiк, метушилися iз саперними лопатами вiйськовi – окопувались; поруч стояла невелика гармата, яка раз по раз глухо дзявкала, посилаючи на коломийський зарiнок снаряди; я пригнувся за кущами, намагаючись прослизнути непомiченим на другий берег потiчка, й наткнувся лицем до лиця на мадярського офiцера, що сидiв на пеньку й курив цигарку.









