Маленькі чоловіки

Ножик рухався так швидко, що пательня вислизнула в неi з рук, перекинулася й пирiжок гепнувся на пiдлогу. Саллi скрикнула, панi Джо засмiялася, а Теддi поповз до пирiжка. На хвилину в маленькiй кухнi запанував гармидер.

– З ним нiчого не сталося! – вигукнула Дейзi, пiднявши свiй скарб, що мало не загинув, i знову укладаючи його на пательню, не звертаючи, як i всi дiти, жодноi уваги на бруд, який прилип до тiста. – Вiн не розвалився, й начинка не випала, бо я дуже добре защепила краi. Тепер потрiбно тiльки проколоти його в кiлькох мiсцях – i все готово.

– У моеi новоi куховарки, бачу, хороший характер, – сказала панi Джо. – Це дуже приемно. Ну, а тепер вiзьми банку з полуничним варенням, поклади його на нижнiй коржик iншого пирiжка, загни краi догори й накрий варення смужками з тiста, як робить Ейзi. Пропоную викласти посерединi букву «Д», а навколо зигзаги, так буде цiкавiше.

Саллi накрутила зверху такi прикраси, що справжня куховарка жахнулася б.

– Ну ось, готово! – сказала вона, обережно поклавши останню грудку тiста.

– Вимий посуд, – сказала тiтка Джо. – Хороша куховарка завжди мие посуд вiдразу. А потiм почисти гарбуз i картоплю.

– Так у мене всього лиш одна картоплина, – смiючись, сказала Дейзi.

– Розрiж ii на чотири частини й поклади поки що в холодну воду.

– А гарбуз теж покласти у воду?

– Нi. Вичисти, розрiж гарбузину й поклади ось сюди, щоб вона варилася на пару.

Почулося дряпання у дверi. Дейзi вiдчинила iх, i в кiмнату увiйшла собака з кошиком у зубах.

– Це ж Кiт! Так ось хто в нас хлопчик м’ясника! – зi смiхом вигукнула Дейзi, взявши до рук кошик.

Пес облизався й розчулено подивився на неi, вважаючи, мабуть, що принiс свiй власний обiд, як це не раз бувало. Коли ж Коту роз’яснили помилку, вiн образився й, спускаючись сходами, весь час гавкав, висловлюючи своi ображенi почуття.

У кошику були двi скибочки м’яса для лялькового бiфштекса, варена груша, пирiжок i записочка, яку надряпала Ейзi:

Для ланчу маленькоi панi, якщо ii куховарство не вдасться.

– Менi вiд неi нiчого не потрiбно! – з обуренням вигукнула Дейзi. – Мое куховарство буде прекрасним, у мене буде чудовий обiд, ось побачите!

– Нiколи не заважае мати що-небудь про запас, на випадок, якщо, наприклад, прийдуть гостi, – сказала тiтка Джо, яка знала це з досвiду.