Маленькі чоловіки

– Бити вас лiнiйкою? Нi, нiколи!

– Тодi постарайся не брехати. Бiль, звичайно, не може принести задоволення, але я охоче винесу його, аби викорiнити твiй недолiк.

Ця розмова подiяла на Нета так сильно, що вiн досить довго утримувався вiд брехнi. Пан Баер розсудив правильно: любов до нього могла втримати Нета краще, нiж страх за себе.

Але в один нещасний день Нет не остерiгся. Коли Емiль запитав, чи не вiн прим’яв його пшеницю, й пригрозив вiдлупцювати в разi, якщо це так, Нет вiдповiв «нi». А тим часом пшеницю прим’яв справдi вiн, коли бiг по саду вiд Джека, який ганявся за ним.

Нет думав, що нiхто цього не бачив, але виявилося, що Томмi бачив. І коли два днi потому Емiль знову заговорив про свою пшеницю, Томмi розповiв, як було. В той час уроки вже скiнчилися, й усi були в залi. Пан Баер присiв на солом’яний диванчик разом з Теддi, але почувши слова Томмi й побачивши, як спалахнуло перелякане обличчя Нета, зняв Теддi з колiн.

– Іди до мами, мiй хлопчику, я зараз прийду, – сказав вiн i, взявши Нета за руку, пiшов разом з ним у клас i зачинив за собою дверi.

З хвилину хлопчики мовчки переглядалися мiж собою, а потiм Томмi вислизнув з кiмнати i, пiдiйшовши зовнi до вiкна, зазирнув у клас: штора була трохи вiдхилена, тож у вузеньку смужку було видно все. Томмi вжахнувся, коли побачив, що пан Баер зняв довгу, вкриту пилом лiнiйку, бо нею рiдко користувалися. «Господи, вiн хоче побити Нета лiнiйкою! Краще б я нiчого не говорив!», – подумав добросердечний хлопчик: покарання лiнiйкою вважалося страшною ганьбою.

– Ти пам’ятаеш, що я казав тобi останнiм разом? – сумно, але не сердито запитав пан Баер.

– Пам’ятаю, тiльки, будь ласка, будь ласка, не змушуйте мене робити це! Я не можу! – в розпачi вигукнув Нет, задкуючи до дверей i ховаючи руки за спину.

«Що ж це таке, вiн, здаеться, страшно боiться! Якби така штука сталася зi мною, я перенiс би покарання як чоловiк», – подумав Томмi, хоч серце в нього калатало.

– Я дотримаю свого слова, а ти постарайся на майбутне запам’ятати, що не слiд брехати, – сказав пан Баер.

Томмi так вразили цi слова, що вiн мало не впав з лавки, на якiй стояв. Але хлопчик мiцно схопився за пiдвiконня, бо не мiг пропустити драму, яка розгорталася перед його очима.

Пан Баер говорив тоном, що не допускав заперечень, i Нет був змушений коритися. Вiн взяв лiнiйку й з переляканим виглядом двiчi вдарив свого вчителя по долонi.