Диктатор

Йшли вони мовчки, час вiд часу кидали одне одному короткi реплiки. Усi вони були людьми вiйськовими. Усi вони знали, що таке вiйна й операцii спецiального призначення. Вони вмiли вбивати i робили це так само буденно, як пили воду та iли хлiб.

До тiеi групи Шевцов потрапив з волi Погодiна.

– Це буде корисно для твоеi подальшоi кар’ери. Цiкавi люди, новi враження, подii, якi стануть iсторiею. І командир – людина правильних поглядiв. Послухай його, поспостерiгай за ним, повчись у нього, – сказав йому Вiктор Іванович, благословляючи на новi злочини.

Так Олег Шевцов став частиною групи, на чолi якоi стояв непримiтний полковник з шовiнiстично-монархiчною життевою концепцiею, в якiй нiколи не було мiсця незалежнiй Украiнi.

Втiм, у концепцii полковника не було мiсця нi бiлорусам, нi молдованам, нi циганам, нi евреям. Зайвими там були i поляки з румунами, а також литовцi, естонцi й латвiйцi. У тих химерних думках усе було зайнято росiйською суттю iмперськоi величi. Величi, на яку хворiли фанатики на кшталт полковника, що в той квiтневий ранок нелегально перетинав росiйсько-украiнський кордон разом зi своею групою, аби принести на чужу землю вiйну.

Нiхто ще не знав, що вони зупиняться саме на Слов’янську. Не знав цього i сам полковник. Усе вийшло доволi спонтанно. Втiм, як багато речей, якi далi трапляться на тiй несправедливiй вiйнi.

У життi, яке залишалося у Москвi, Олег Шевцов мав звання майора ФСБ. Його включили до групи за безпосереднього прохання Погодiна.

– Усi вони належать до спецназу ГРУ Генерального штабу Збройних сил. Такi собi конкуренти. Але то нiчого! Я знаю iхнього командира по наших спiльних справах з минулого. Вiн вправний воiн. Не образить тебе, – сказав Погодiн, i Шевцов зрозумiв, що тепер надовго застрягне в Украiнi.

Вони перейшли кордон i прямували до мiсця, де iх мали зустрiти. Що то за мiсце, нiхто не знав, окрiм командира. Холод пробирав до самих кiсток, але усi вони були солдатами, якi зневажали слабкiсть.

Нi в кого з них навiть не було думки про те, що вони чинять неправильно. Нiхто з них не задумувався над тим, що вони порушують закони iншоi краiни. Як i ii кордони та територiальну цiлiснiсть. Ще на базi перед самим виходом на маршрут усi вони чiтко засвоiли слова командира про те, що немае нiякоi Украiни. Є Новоросiя, яку вони йдуть звiльняти вiд нацистiв i бандерiвцiв, вiд хунти, що прагне знищити росiян.