На березі Хозарського моря

І нам навiть наснитися не могло, що вiдомий азербайджанський письменник зветься Мiрза Хозар! І що вiн курить люльку![4 - Мiлорад Павич вiдомий своею любов’ю до курiння люльки.]

Тепер килим лежить у Павичевому кабiнетi в Белградi. Бiля його письмового столу. Менi хочеться вiрити, що я привезла чоловiковi, моему вiчному коханню, посмертний подарунок з Хозарii. Я поiхала по камiнцi, а повернулася з розкiшним килимом, який виткало невiдоме плем’я, загублене й iзольоване у гiрських туманах Кавказу.

Було – як було, може, в наступнi роки я вiдпочиватиму на березi Каспiйського моря у Хозар- ретортi поблизу Баку. Павичiв офiцiйний сайт мае назву www.khazars.com. В Азербайджанi я завжди буду в своiй лiтературнiй домiвцi.

*?*?*

Коли Павич помер, я зосталася зовсiм без друзiв. За 24 години зi стрiмкого потоку життя перетворилося на глухе болото. Цiлий рiк я просидiла в квартирi, де перестали дзвонити телефони, куди перестала надходити пошта, куди ззовнi бiльше не проникали висловлення спiвчуття в нещастi й самотностi.

Мене поховали заживо.

Майже нiхто, кого я прохала бодай про якусь пiдтримку, менi не допомiг.

Люди довкола мене розбiгалися – i через мое нещастя, i через свiй егоiзм, а найбiльше – через колишню заздрiсть.

Проте активна комунiкацiя – хай i беззвучна, бо вiдбувалася вона через мейли – кипiла: з видавцями Павича, з його читачами по всьому свiту, котрi нон-стоп писали менi усiма можливими мовами.

Я була одна – у Сербii, в Белградi, у власному домi. А Павич був замовчаний, немов нiколи й не iснував – також винятково у своiй рiднiй краiнi. Пишучи цi рядки, я анiтрохи не перебiльшую. Я навiть применшую ту жорстокiсть, на яку наразилася. Сербiя вирiшила раз i назавжди поквитатися з талантом, успiхом, непересiчнiстю, нетрадицiйнiстю, з вартiсним, справжнiм, непiдкупним, непровiнцiйним.

За три роки менi вдалося видати близько сорока книг Павича на всiх континентах. Його книжки пiсля його смертi читали корейською, росiйською, турецькою, iндонезiйською, словацькою, англiйською, грузинською, монгольською, китайською, французькою… Його ставили в театрах румунською, польською, у Москвi i в Приедорi.

І три роки менi знадобилося, аби перевидати «Хозарський словник» сербською, рiдною мовою.