Знахар

 – Це неправда!

– Я сам викликав таксi, – пiдтакнув примирливим тоном Бронiслав, а пiсля паузи додав, – i валiзки виносив. Двi валiзки…

Професор, хитаючись, вийшов у сусiднiй кабiнет, зачинив за собою дверi та обiперся об них. Намагався далi читати, але минуло чимало часу, перш нiж вiн змiг примусити себе зрозумiти змiст листа.

«Не знаю, чи ти зможеш пробачити менi колись те, що я йду. Я вчиняю пiдло, плач? такою невдячнiстю за Твою величезну доброту, якоi я нiколи не забуду. Але довше залишатись я не могла.

Присягаюсь Тобi, у мене був тiльки один вихiд – смерть. Я лише слабка й бiдна жiнка. Я не могла пiднятися до вершин героiзму. Багато мiсяцiв я боролась iз цiею думкою. Може, я нiколи не буду щасливою, може, нiколи не зазнаю спокою. Але я не мала права вiдiбрати себе вiн нашоi Марiоли i вiд нього.

Я пишу хаотично, бо менi важко зiбратися з думками. Сьогоднi рiчниця нашого шлюбу. Я знаю, дорогий Рафале, що ти приготував для мене подарунок. Було б не порядно, коли б я його прийняла вiд Тебе саме зараз, коли вже вирiшила безповоротно йти.

Я закохалася, Рафале. І це кохання сильнiше вiд мене. Сильнiше вiд усiх почуттiв, що я iх маю i завжди мала до тебе, вiд безмежноi вдячностi до найглибшоi поваги i подиву, вiд щироi доброзичливостi до прив’язаностi. На жаль, я тебе нiколи не кохала. Я дiзналася про це тодi, коли на своему шляху зустрiла Янека.

Я iду далеко i будь милосердним до мене – не шукай мене! Благаю, змилуйся надi мною! Знаю, що ти великодушний i безмежно добрий.

Рафале, я не прошу в тебе пробачення. Я не заслужила на нього i свiдома того, що ти маеш право ненавидiти мене та гордувати мною.

Я нiколи не була гiдна тебе. Я нiколи не могла досягнути твого рiвня. Ти сам про це надто добре знаеш. Тiльки твоiй добротi приписую те, що ти завжди намагався не показати менi того. Твоя доброта принижувала i мучила мене. Ти оточив мене розкiшшю й увiв до кола людей твого свiту. Ти засипав мене дорогими подарунками. Але я, очевидно, не була створена до такого життя.

Мучили мене i вищий свiт, i багатство, i твоя слава, i моя ницiсть поряд iз тобою.

Тепер я свiдомо йду в нове життя, де, можливо, на мене чекае найбiльша нужда, у будь-якому разi – важка боротьба за кожен шматок хлiба. Але я боротимуся поряд iз людиною, яку безмежно кохаю. Якщо я своiм вчинком не вбиваю шляхетностi твого серця, якщо зможеш, заклинаю тебе, забудь мене. Я точно знаю, що незабаром ти здобудеш спокiй, бо ти такий мудрий.