Знахар

Хоч ярлики з прiзвищем кравця були вiдпоротi, легко вдалося вiдшукати кравецьку майстерню, де цi речi були пошитi, й таким чином встановлено, що вони належали зниклому професоровi. Притиснутий до стiни, барига зiзнався, що вiн iх придбав у якогось Фелiкса Жубровського.

Жубровський, усупереч припущенням комiсара, нiколи не притягався за будь-якi злочини. Вiн жив на вулицi Привiслянiй з дружиною i чотирма дiтьми, з Вiсли добував i продавав пiсок. Вiн зiзнався, що того фатального дня одяг знайшов на березi, коли вранцi повертався з пиятики.

Кiлька свiдкiв сумнiвноi репутацii пiдтвердили його алiбi. В усякому разi, йому нiчого не можна було закинути, i через три днi Жубровського випустили з-пiд варти. Про його невинуватiсть говорило i те, що Вiсла у цьому мiсцi була глибока, а самогубство професора Вiльчура було вельми правдоподiбним.

Протягом наступних днiв безрезультатно було обшукано русло рiки на вiдстанi кiлькох кiлометрiв. У морг шiсть разiв привозили слуг iз Алеi Бузку i голову суду Вiльчура, щоб упiзнати не iдентифiкованi трупи.

Власне кажучи, це було зайве: зниклий професор був зростом, який кидавсь у вiчi, – близько метра дев’яносто i вагою майже сто кiлограмiв.

– Ми ще не знайшли труп, – пригнiченим голосом говорив комiсар Гурни, – може, весною спливе. На Вiслi е багато ям i не раз бувае, що лише через кiлька мiсяцiв випливають потопельники.

– Отже, ви пiдтверджуете моi побоювання? – запитував голова.

– Дуже багато обставин говорить на користь самогубства. Про всяк випадок я розiслав фотографii професора до всiх полiцiйних вiддiлкiв.

– Тож ви припускаете можливiсть втрати пам’ятi?

– Якщо я маю бути вiдвертим, то не вiрю в це. Допоки труп не спливе, не маю права вiдкидати й таку можливiсть. З того ж приводу я б не вiдкинув також гiпотезу про вбивство. Хоча я майже переконаний, що може йтися тiльки про самогубство. Це точно. Вийшов iз дому прибитий нещастям i тому ще не прийняв нiякого рiшення. Довго ходив мiстом, може, пив, щоб утопити горе…

– Вiн нiколи не пив, – перервав голова.

– Так чи iнакше, вiн вирiшив укоротити собi вiку. Бо хто ж мав його вбити?.. Потрiбно було б трое-четверо, щоб без галасу впоратися з ним. Це ж була людина винятковоi фiзичноi сили. А пострiли?.. Ну, не виключено, але стрiлянина завжди приверне чиюсь увагу i прибрати труп також треба попотiти. На пальто i на пiджаку немае найменшого слiду кровi. Можливо, що його заманили в пастку i здiйснили вбивство у замкненому примiщеннi. Умисне вбивство.