Смарагдове місто Країни Оз

Подiбно до iнших казкових iстот, вбити фанаберiв було неможливо, хiба що поранити.

Генерал Гуф покладав великi надii на тупу впертiсть цих iстот, тому насамперед i попрямував до них. Вождь жив у простiй, скромнiй хатинi, на дверях якоi була намальована його розфарбована мордяка: сине волосся, кирпатий нiс, зубаста паща на пiв обличчя i величезнi зеленi очi-блюдця. Якщо придивитися, на пiдборiддi можна було помiтити двi дiрочки – саме через них i дивився Вождь своiми справжнiми очима, коли одягав фальшиву голову.

– Жителi Краiни Оз вiдiбрали Чарiвний Пояс нашого Короля. Ми, номи, збираемося помститися iм за це, рознести в пух i прах всю iхню чарiвну краiну. У такiй справi без вашоi допомоги не обiйтися.

– Бiйка буде? – насамперед поцiкавився Вождь.

– Звичайно!

Вiдповiдь припала вождю до душi, вiн навiть пiдстрибнув вiд радостi, при цьому фальшива голова помiтно з’iхала набiк. Щоправда, поправивши голову, Вождь зазначив:

– Але ж нам Озма нiчого поганого не зробила.

– То й що? – поцiкавився Гуф. – Зате зможете вiдчайдушно битися, ви ж це любите!

– Послухай краще, як я спiваю! – нi з того нi з сього бовкнув Вождь i затягнув якусь безглузду пiсню. Генерал не зрозумiв жодного слова, але терпляче вислухав i навiть заплескав у долонi.

– Подобаеться? А що ти нам даси, якщо ми погодимося?

Генерал знав, що цiкавило фанаберiв. Дорогою вiн все обдумав, адже вiдомо: тiльки добрi справи робляться задарма, за злi зазвичай вимагають плату.

– Щойно наш Король отримае назад свiй Чарiвний Пояс, – вiдповiв Гуф, – вiн одразу начаклуе вам справжнi великi голови, тож вам бiльше не доведеться соромитися своiх малесеньких голiвок i тягати на шиi картоннi муляжi.

– А не обдуриш? – засумнiвався Вождь.

– Слово честi!

– Я пораджуся з народом, – поважно мовив Вождь Фанаберiв i гучним криком скликав своiх пiдданих. Почувши про обiцянку генерала, фанабери вiдразу погодилися на пропозицiю номiв.

– А якщо ми не здобудемо Чарiвний Пояс, що тодi?

Але одноплемiнники кинули його в рiчку, щоб не ставив дурних запитань, i довго веселилися, спостерiгаючи за тим, як текла фарба з його фальшивоi голови.

Один союз було укладено, i Генерал вирушив далi, в пошуках нових союзникiв. Рiч у тiм, що крiм фанаберiв по сусiдству жили й iншi злi створiння, допомогою яких збирався заручитися хитромудрий ном.