Метафізика

Адже тi, хто мають досвiд, знають «що», проте не знають «чому»; а тi, хто володiють мистецтвом, [30] знають «чому», тобто знають причину. Тому й керiвникiв у будь-якiй справi ми цiнуемо вище й вважаемо iх мудрiшими й обiзнанiшими за ремiсникiв, [981b] [1] позаяк вони знають причини, тодi як тi, хто мае досвiд, iнколи дiють наче неживi iстоти, не розумiючи, що роблять (як-от вогонь, що пече). [5] Неживi iстоти дiють щоразу за своею природою, тодi як ремiсники – за звичкою. Так що керiвники мудрiшi не через практичне вмiння, а через те, що мають загальне розумiння i знають причини.

Загалом ознакою знання (i незнання) е здатнiсть навчити, i тому ми вважаемо, що мистецтво бiльшою мiрою, нiж досвiд, е знання, бо тi, хто володiють мистецтвом, можуть навчити, а тi, хто мають досвiд, не можуть. [10] Крiм того, жодне з чуттiв ми не вважаемо мудрiстю, хоча саме вони е найважливiшими для пiзнання одиничного, але чуття не пояснюють причину жодного предмета, як-от чому вогонь е гарячим, а вказують лише, що вiн гарячий.

Тому природно, що той, хто першим винаходив якесь мистецтво, що виходило за межi звичних чуттiв, викликав у людей здивування [15] не лише через користь його винаходу, але як людина мудра, яка перевершуе iнших. І з винаходом усе бiльшоi кiлькостi мистецтв – з яких однi слугують для необхiдних потреб, а iншi для дозвiлля, – ми завжди вважаемо цi останнi мудрiшими за першi, [20] тому що iх знання не спрямоване на здобуття користi. Тож, пiсля того як всi такi мистецтва розвинулися, були винайденi науки, що не слугують для насолоди i задоволення необхiдних потреб, причому насамперед в тих мiсцях, де люди мали дозвiлля.

Ось чому математичнi мистецтва були створенi спершу десь у Єгиптi, адже там кастi жерцiв було надане дозвiлля. [25]

Вiдмiннiсть мiж мистецтвом, знанням та всiм iншим, що належить до того ж роду, пояснюеться в «Етицi»[9 - Нiкомахова етика, 1139b 14–1141b.]; тепер же ми ведемо мову про це тому, що так звана мудрiсть, на загальну думку, стосуеться перших причин i начал.

Тому, як уже йшлося ранiше, [30] досвiдчений е мудрiшим за того, хто мае лише якiсь чуття, митець – мудрiшим за досвiдчених, керiвник – за ремiсникiв, теоретичнi науки – за прикладнi. [982a] [1] Отже, очевидно, що мудрiсть – це знання про певнi начала i причини.

2

Оскiльки ми шукаемо такого знання, слiд було б [5] розглянути, знанням яких причин i начал е мудрiсть. І якщо розглянути рiзнi думки про те, кого вважають мудрим, можливо, це стане зрозумiлiшим.