Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо

Однак качка Чап-Чап застерегла, що його судно занадто повiльне, а вiтрила можна легко помiтити здалеку, так що работорговцi нiколи не дозволять йому навiть наблизитися до себе.

Отож Лiкар кинув якiр i, залишивши корабель стояти на мiсцi, спустився в каное жiнки. Потiм, попросивши ластiвок допомогти йому в ролi розвiдникiв, вiн вирушив уздовж узбережжя на пiвнiч, шукаючи корабель работорговцiв, якi забрали чоловiка Зузани, в усiх бухтах i за всiма островами.

У безплiдних пошуках минула не одна година, й уже почала спускатися нiч, коли ластiвки-провiдники бiльше не могли бачити на далекi вiдстанi, бо мiсяця не було.

Шукаючи в усiх бухтах

Бiдна Зузана знову почала плакати, як Лiкар повiдомив, що припиняе пошуки на нiч.

– Уранцi, – вiдказала вона, – корабель злих мисливцiв за рабами буде вже за багато миль i я нiколи не отримаю свого чоловiка назад. Ой, лихо ж менi, лихо!

Джон Дулiттл заспокоював ii як тiльки мiг, навiть сказав, що якщо в нього нiчого не вийде, вiн знайде iй iншого чоловiка, такого ж гарного.

Вона здiйняла такий лемент, що Лiкар не мiг заснути на днi каное, яке й так не було занадто зручним. Тож йому залишалося тiльки сидiти й слухати. Деякi з ластiвок вирiшили чергувати бiля нього й обсiли борти каное. І знаменитий Стрiмкокрил, iхнiй ватажок, також був тут. Вони з Лiкарем обговорювали, що ще можна зробити, аж раптом Стрiмкокрил цвiрiнькнув: «Тихо! Дивiться!» i показав у захiдному напрямку на море, що колихалося у пiтьмi.

Навiть Зузана припинила лементувати й обернулася подивитися. І там далеко на розмитому чорному виднокрузi океану вони розрiзнили крихiтне свiтло.

– Корабель! – скрикнув Лiкар.

– Так, – пiдтвердив Стрiмкокрил, – це корабель, сумнiвiв немае. Цiкаво, чи це не ще один работорговець?

– Що ж, якщо це работорговець, то не той, якого ми шукаемо, – зауважив Лiкар, – бо вiн не на тому напрямковi. Той, який нам потрiбен, пiшов на пiвнiч.

– Послухайте, Лiкарю, – промовив Стрiмкокрил, – давайте я злiтаю й подивлюся, що це за корабель, а потiм повернуся й розповiм вам. Хто його знае? Можливо, вiн зможе нам допомогти.

– Правильно, Стрiмкий! Спасибi тобi! – пiдтримав його Лiкар.

Отже, Стрiмкокрил пурхнув у темряву до цяточки свiтла далеко в морi, а Лiкар задумався, як там справи на його власному вiтрильниковi, який вiн залишив на якорi за кiлька миль на пiвдень уздовж узбережжя.