На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Детские книги, Сказки. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо

Автор
Жанр
Дата выхода
01 февраля 2021
🔍 Загляните за кулисы "Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Хью Лофтинг) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Події, пов’язані з історією про поштове відділення Лікаря Дуліттла, відбулися, коли він повертався з подорожі до Західної Африки.
Ця мандрівка почалася з того, що тягништовхай, досить довго пробувши в Англії, трохи заскучав за Африкою. І, хоча він надзвичайно любив Лікаря й ніколи не подумав би його кинути, одного зимового дня, коли погода була особливо холодною й гидкою, тягништовхай запитав його, чи він не проти прогулятися до Африки у відпустку – так, на тиждень-другий…
І там, у Королівстві Фантіппо, Лікар Дуліттл налагоджує роботу поштового відділення.
Це перша частина чергової історії про чудового лікаря. У видавництві «Фоліо» 2020 року вийшли друком інші книжки Г. Лофтінґа – «Історія Лікаря Дуліттла» та три частини «Подорожей Лікаря Дуліттла».
📚 Читайте "Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Поштове відділення Лікаря Дуліттла. Королівська пошта Фантіппо", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А тодi матрос з машинного вiддiлення, який теж прагнув, щоб його кораблевi дiсталася честь захопити Боунза, закрив запобiжний клапан на паровому двигунi, аби збiльшити швидкiсть, а потiм пiднявся на палубу поспостерiгати за гонкою. І дуже скоро, звiсно ж, один iз новiсiньких котлiв «Вiолета» вибухнув зi страшенним гуркотом, розгромивши машинне вiддiлення.
Однак, будучи багатощогловим вiйськовим кораблем, «Вiолет» усе ще залишався швидкiсним судном. Тож вiн мчав уперед, шалено розсiкаючи хвилi й поволi настигаючи работорговця.
Проте хитрого Боунза, що мав таку значну перевагу, не так-то просто було наздогнати. А скоро й сонце почало сiдати, й Капiтан помiтно спохмурнiв i сердито тупав ногами. Бо знав, що в темрявi його вороговi вже нiчого не загрожуватиме.
На нижнiх палубах, де були матроси, солдатовi, який випадково вистрiлив з рушницi, доводилося непереливки. Усi його товаришi напосiлися на нього й шпиняли за те, що вiн виявився таким йолопом i попередив Боунза, який тепер майже напевно втече.
Щодо Стрiмкокрила, то як тiльки розпочалося переслiдування, вiн прилетiв на крейсер перепочити i якраз балакав iз Лiкарем, коли вiд Капiтана надiйшов наказ пiдготувати гармати.
Там панувала дiлова, але напружена атмосфера. Кожен гармаш нахилився над своею гарматою, нацiлюючи ii, вираховуючи вiдстань до ворожого судна й чекаючи наказу вiдкрити вогонь. Той бiдолаха, якого зацькували його товаришi, усе ще мало не плакав через свою дурну помилку.
І тодi офiцер вигукнув: «Вогонь!» Із гуркотом, який струсонув корабель з носа й до корми, гарматнi ядра зi свистом полетiли понад водою.
Але жодне з них не влучило в работорговця. Плюх! Плюх! Плюх! Ядра попадали у воду, не завдавши вороговi жодноi шкоди.
– Занадто мало свiтла, – нарiкали артилеристи. – Як можна у щось влучити за двi милi у цьому проклятому присмерковi?
Тодi Стрiмкий прошепотiв Лiкаревi на вухо:
– Попросiть, щоб я вистрiлив iз гармати. Я бачу краще за них при слабкому свiтлi.











