Глибше, ніж секс

Яскраво нафарбованi дiвчата з гострими стрiлками на очах та у коротких спiдницях оглядали нас зневажливими поглядами. Хлопцi нашого вiку, у футболках, сорочках – усi такi рiзнi. Вони звертали на нас увагу, лише оцiнюючи поглядами. Нi на що бiльше не наважились. Твiй одяг може виглядати безглуздо, але варто тобi додати до свого образу темно-червону помаду – вся увага хлопцiв одразу твоя.

15

Декiлька з людей чекали початку концерту на вулицi, смачно покурюючи цигарки. Захоплювали iх змерзлими вiд повiтря губами i говорили про свое.

Хтось, на додачу до цигарок, в iншiй руцi тримав пляшку пива з яскравою етикеткою, ту, красиву. Ми були наче в якомусь пабi Нiмеччини, не вистачало лише притаманних культурi цiеi краiни баварських костюмiв. Я так любила мiсця, переступивши порiг яких, ти на короткий час опиняешся в iншому куточку свiту, в ламповому мiсцi з окремим характером та затишком. Схожi мiсця давали можливiсть таки втекти вiд ненависноi буденностi та забутися на якийсь час.

Хтось ззаду схопив мене за плече, i я здригнулась.

– Як добре, що ви вже тут. Ми скоро починаемо, – посмiхнувся високий хлопець iз пiдведеними чорним олiвцем очима.

Я мало не вдавилась ромом i, смiючись, запитала:

– Що з тобою в бiса таке?

– Сценiчний образ, – вiдповiв вiн, пiдкреслюючи обличчя плавним жестом руки, з гримасою самовпевненостi. Стрiлки на очах надавали його фiзiономii ще бiльш хитрого характеру, i, як би не хотiлося це визнавати, вони жахливо йому пасували.

– Тобi личить, – пiдмiтила я, а вiн натомiсть скорчив гордий вираз обличчя.

Такий, наче не почув мого комплiменту або ж i так знав це, бо звик щоразу чути це вiд фанаток.

– Образ гомiка тобi дiйсно до лиця, – договорила я, не давши йому занадто самовпевнитися. Дiвчина з фiолетовим волоссям дзвiнко засмiялася.

– Але ж тобi подобаеться, – впевнено захистився Денис.

Я повернула голову назад до бару i зробила ще ковток цього божественного напою, але цього разу вже набагато смiливiший.

– Дай сто п’ятдесят вiскi, – махнув рукою до бармена Ден, а потiм залпом його випив.

– Хлопче, а вам уже дозволено вживати алкоголь?

Ром розширював не лише зiницi, але й мое вмiння жартувати.

– Розiгрiв перед виступом повинен бути правильним. Через десять хвилин починаемо, пiдтягуйтеся, – промовив хлопець, дихнувши на мене подихом з мiцним вiскi та, легко погладивши мое плече, пiшов у глибину темного залу.

У закладi вiдбувався рух i гамiр. Було тепло, оскiльки всi вже щось випили.