Глибше, ніж секс

Зате восени мiсцевi алкоголiки могли вилазити зi своiх схованок у пiдвалах ранiше. Вилазити i лякати перехожих, мене в тому числi, водночас iз цим випрошуючи в них грошi на нову пляшку. А потiм з гучною озвучкою оббльовувати смiттевi баки, якi вже декiлька днiв трiщать вiд паперових стаканчикiв, одноразових пакетiв i недоiдкiв, тому що мiсцева влада не видiляе достатньо комунальникiв для прибирання або видiляе тих, хто мешкае за мiстом i щодня потерпае вiд проблем iз транспортом, особливо пiд час зими. Проблеми в мiстах завжди однаковi: мала кiлькiсть комунальникiв та надмiрна кiлькiсть алкоголiкiв.

Вiолетта знала, де знаходиться заклад, у який ми прямували. Це мiсце, походу, було мiсцем збору неформалiв i творчих людей. За барною стiйкою було безлiч видiв алкоголю, а особливо пива з невiдомими менi етикетками та дорогого вiскi. Я любила хороший дизайн етикеток для алкоголю. Тут були рiзнi: однотоннi, кольоровi, в однiй кольоровiй гамi, з яскравими надписами, з героями мультфiльмiв чи комiксiв, та ще багато чого, тому менi одразу сподобався цей заклад.

– Ходiмо, вип’емо чогось! – iз запаленими очима запропонувала дiвчина.

– Так… – погодилася я, розглядаючи iз роззявленим ротом цi милi пляшки. Ми сiли за той високий стiл, i до нас пiдiйшов бармен.

– Два шокаладнi роми по сто, – замовила вона, весело стукнувши по барнiй стiйцi долонею, а потiм ледь скривилась, вочевидь, перегнувши iз силою удару, але з ii лиця не зiйшла та запалена усмiшка.

– Сьогоднi п’яною будеш ти, – загиготiла Вiолетта.

Я засунула носа в склянку, легенько вдихнула та розбовтала ром по стiнках, роблячи вигляд, що тямлю в цьому.

– Та пий давай! – засмiялася дiвчина. – Бiсова поцiновувачка!

Я пiдозрiло глянула на неi i перехилила склянку з напоем, зробивши скупий ковток. Тримала в ротi цю краплю алкоголю, чекаючи, щоб вiн всмоктався в судини швидшим шляхом. Вiн мав мiцний шоколадний смак iз гiркотою.

– Ну i-i? – очiкувала мого вердикту дiвчина.

– Важко буде не спустити на нього сьогоднi всю степендiю, – зiзналася я.

– О тааак, – голосно протягнула Вiолетта. – Святу сьогоднi бути! – викрикнула вона i перехилила в себе все, що було в склянцi. Я вже подумала, що концерт навiть не почнеться, як я уже тягнутиму ii на собi додому, але ця божевiльна виявилася на диво мiцною.

Пiсля нас у заклад почали сходитися люди.