Глибше, ніж секс

А хто ж iх трахатиме, якщо вони товстi? У будь-якому випадку, вправнi й моторнi друзi жiнок завжди були в продажу.

Я вийшла на зупинцi, забiгла в магазин по улюбленi цигарки, i, розплачуючись за них на касi, згадала свою квiтку, яка так не любить, коли я курю. Подивилася на пачку, яка зручно лежала у руцi. Можливо, вона буде останньою?

Знову цi важкi дверi пiд’iзду, а одразу за ними – обличчя.

– Тааак, ось ти й попалася, – вилетiло з яскраво нафарбованих уст. От чорт! – Пройшов тиждень, а ти досi не прибрала в пiд’здi! Чи я незрозумiло сказала?

Жiнка витиснула мене на вулицю, стала перед вхiдними дверима i сильною рукою зачинила iх.

– Ем… У мене зараз завал iз навчанням, я обов’язково приберу, – бовкнула я.

– Шановна, правила для всiх однаковi. Прибирай або з’iжджай! – погрозливо вiдповiла сусiдка. «Та що це в бiса таке?»

– Ну, у вас, здаеться, багато вiльного часу, якщо ви ходите й слiдкуете, хто коли прибирае, то чому б вам самiй i не прибрати? – повiльно та впевнено мовила я.

Я побачила, як зiницi жiнки зменшилися i вона прикувала до мене погляд. Пухке обличчя з чiткими вилицями почало забарвлюватися в колiр ii багряного волосся. Тепер вона скидалася на стиглий помiдор. Жiнка поставила руки на пояс, ii грудна клiтка збiльшилась у два рази, рот привiдкрився i з нього вирвалося:

– Та ти знаеш, на кого нарвалася?! Як ти смiеш? До старших! – заволала вона.

З мене знову вирвалася порцiя смiху, i я, обiйшовши жiнку, вiдчинила дверi й швидко побiгла вгору на свiй третiй поверх.

– Що за? Ти накурилася? – у коридор прибiгла моя сусiдка й перелякано глянула на мене. Я трохи заспокоiлася i вiдповiла:

– Просто в нас дуже весела сусiдка.

– Так навiть не цiкаво… – зiтхнула дiвчина.

– Та ну тебе, – нарештi вiдхекалась я.

Роззула ноги та, коли зайшла у кiмнату, була приемно здивована. На лiжку не було постелi, а плями на пiдлозi зникли.

– Я, звiсно, сучка, але бруду пiсля себе не залишаю, – зауважила дiвчина.

Я з полегшенням видихнула.

– Вибач за це. І я, скорiш за все, наговорила якоiсь дурнi вночi, не сприймай серйозно, – махнула рукою Вiолетта.

– І не подумаю, – вiдповiла я, вiдчувши, як важкий тягар спадае з плечей. Ми зайшли на кухню.