Хлопчики Джо

Демi супроводжуватиме нас, щоб ми могли взяти участь у тих единих виборах, до яких нас допустили.

– Ти повезеш iх на вибори, Святий отець? – запитав Ден. Здавалося, йому подобаеться це давне шкiльне прiзвисько Демi. – Ця система чудово працюе в Вайомiнгу.

– Вважатиму за честь. Мама й тiтки iздять на вибори щороку, Дейзi теж поiде зi мною. Вона, як i ранiше, моя найкраща половина, тож нi в чому вiд мене не вiдставатиме, – сказав Демi, обнявши сестру, яку любив навiть бiльше, нiж ранiше.

Дену подумалося, як, мабуть, все-таки приемно мати такi мiцнi родиннi узи.

Власне самотне дитинство видалася йому невимовно сумним, коли вiн пригадав, з чим довелося боротися. Однак серйознi думки перервалися в цю хвилину тяжким зiтханням, з яким Том задумливо вимовив:

– Я завжди хотiв бути близнюком. Є з ким вiдверто поговорити. А як приемно завжди мати поруч когось, хто радий спертися на твою руку й утiшити тебе. Особливо, коли iншi дiвчата такi жорстокi.

Нероздiлена пристрасть Тома була неодмiнним предметом жартiв у родинi, тому цей натяк викликав смiх.

Вiн перейшов у справжнiй регiт, коли Нен, вихопивши з кишенi коробочку, сказала з професiйним тоном:

– Я знаю, ти переiв омара за вечерею. Прийми чотири пiгулки й позбудься вiд свого розладу. Том завжди зiтхае й каже дурницi, коли переiсть.

– Я прийму цi пiгулки. Це едине, чим ти за всi цi роки пiдсолодила мое життя, – i Том з похмурим виглядом захрустiв пiгулками.

– «Хто може вилiкувати свiдомiсть хвору або з пам’ятi вирвати печаль?» – трагiчним тоном процитувала Джозi, видершись на поручнi веранди.

– Їдьмо зi мною, Томмi, я зроблю тебе справжнiм чоловiком. Кинь всi пiгулки та мiкстури, вiдчуй свободу, поблукай свiтом. Тодi забудеш, що в тебе е серце, та й шлунок теж, – сказав Ден, пропонуючи своi унiверсальнi лiки проти всiх неприемностей.

– Краще рушаймо зi мною, Томе. Хороший напад морськоi хвороби допоможе тобi вiдновити сили, а суворий пiвнiчний вiтер прожене нудьгу.

Станеш на посаду хiрурга: зручне лiжко й веселощi без кiнця – як бонус.

Якщо твоя Ненсi зла,

Швидше пiдiймай всi вiтрила.

У порт? якась дiвчина-краса

Буде до тебе мила! —

додав Емiль. Вiн завжди мав напоготовi вiдповiдний куплет з матроськоi пiснi, щоб розвеселити друзiв.

– Я подумаю про це, коли отримаю диплом. Розумiеш, не хочу, витративши цiлих три роки на зубрiння, не отримати в результатi нiчого, чим можна похвалитися.