Хлопчики Джо

– Богинi можуть вчиняти як iм завгодно, але гречанки й троянки того часу були легкодухими iстотами, якщо слухалися таких чоловiкiв, якi не вмiли самостiйно перемагати в битвах i яких, коли iм загрожувала поразка, термiново прибирали зi сцени Афiна, Афродiта або Гера. Подумати тiльки! Двi армii зупиняються, сiдають i чекають, поки два iхнiх героiчних представники кидають камiння один в одного! Я не дуже високоi думки про вашого хваленого Гомера. Моiм героем може бути тiльки такий чоловiк, як Наполеон або Грант.

Презирливе пирхання Джозi було таким кумедним, що товариство заливалося веселим смiхом, який посилювався, коли вона зневажливо вiдгукувалася про поета, чие iм’я безсмертне, й суворо критикувала грецьких богiв.

– Гарненьке життя влаштував Наполеон своiй Герi, чи не так? Саме так дiвчата зазвичай i дискутують: спочатку виступають за одне, а потiм за протилежне, – не вгамовувався Теддi.

– Зовсiм як юна ледi у Джонсона, яка «не була категорична, але вагалася кожну секунду», – докинув дядько Лорi, який отримував велике задоволення вiд битви, що вiдбувалася на його очах.

– Я говорила про них тiльки, як про воiнiв. Але якщо перейти до питання про ставлення до жiнок, то хiба генерал Грант не був добрим чоловiком, а панi Грант – щасливою дружиною? Чи погрожував вiн «накласти на неi необорну руку», якщо вона ставила якесь цiлком природне запитання? Якщо Наполеон i вчиняв недобре щодо Жозефiни, вiн все-таки знав, як треба боротися, i йому не була потрiбна в битвах опiка нiякоi Афiни.

Всi цi древнi були дурнями, вiд чепуруна Париса до Ахiллеса, який сидiв на своiх кораблях i дувся на союзникiв. Я не змiню думки про них, попри всiх шляхетних гекторiв i агамемнонiв Грецii, – заявила Джозi.

– Ти можеш героiчно битися, це очевидно. А ми зображатимемо двi слухнянi армii, що спостерiгають, як ви з Теддi в единоборствi розв’язуете це питання, – почав дядько Лорi, приймаючи позу воiна, що спираеться на спис.

– Боюся, нам доведеться вiдмовитися вiд цiеi витiвки.

Я бачу, що Афiна збираеться спуститися й викрасти нашого Гектора, – завважив пан Марч з усмiшкою, бо Джо прийшла нагадати синовi, що час вечеряти.

– Ми завершимо цю битву, коли в неi не втручатимуться богинi, – сказав Теддi й поспiшив слiдом за матiр’ю, згадавши про частування.

– Не встояв перед кексами, клянусь Юпiтером! – крикнула Джозi йому навздогiн, радiючи можливостi хоч раз скористатися цим класичним виразом, забороненим для ii статi.