Енн з Інглсайду

– Якщо говорити про котiв, – патетично почала тiтка Мерi Марiя… хоча нiхто про них до того не говорив… – нас цiеi ночi вiдвiдають усi Гленiвськi коти? Як хоча б хтось мiг заснути пiд цей котячий концерт минулоi ночi, я поняття не маю. Звичайно, моя кiмната в самому кiнцi, тож, думаю, я сповна можу насолодитися цим безкоштовним концертом.

Перш нiж хтось змiг щось вiдповiсти, увiйшла Сьюзан i доповiла, що бачила панi Маршалл Еллiотт у магазинi Картера Флегга, вона прийде, щойно закiнчить робити покупки. Сьюзан не згадала, як стурбовано панi Еллiотт запитала: «А що сталося з панi Блайт, Сьюзан? Минулоi недiлi в церквi в неi був такий втомлений та стурбований вигляд.

Нiколи ще ii такою не бачила».

– Я можу сказати Вам, що сталося з панi Блайт, – похмуро вiдповiла Сьюзан. – На неi напала тiтка Мерi Марiя. А лiкар, здаеться, цього не помiчае, хоча вiн молиться на кожен камiнчик, по якому ступае ii нога.

– Як по-чоловiчому! – мовила панi Еллiотт.

– Я рада, – сказала Енн, встаючи, щоб включити лампу.

 – Я давненько не бачила панни Корнелii. Тепер ми будемо в курсi новин.

– Ще б! – сухо вiдгукнувся Гiлберт.

– Та жiнка просто бiсова плiткарка, – суворо промовила тiтка Мерi Марiя.

Вперше за усе свое життя, напевне, Сьюзан виступила на захист панни Корнелii.

– Зовсiм нi, панно Блайт, i Сьюзан Бейкер нiколи не стоятиме осторонь, коли ii так обмовляють. Бiсова, та невже! Ви хоча б колись чули, панно Блайт, чия б корова мичала, а я б промовчала!

– Сьюзан… Сьюзан, – благально попросила Енн.

– Пробачте, панi лiкарко, люба. Визнаю, я справдi забула свое мiсце. Але на деякi речi просто не можна закривати очi.

Одразу пiсля цього почувся стукiт у дверi – дуже рiдкiсне явище для Інглсайду.

– Бачиш, Еннi? – багатозначно зреагувала тiтка Мерi Марiя. – Але думаю, поки ти закриватимеш очi на такi ситуацii зi слугами, тут нiчого не вдiеш.

Гiлберт встав i попрямував до бiблiотеки, мiсця, де втомлений чоловiк зможе знайти хоч дрiбку спокою, а тiтка Мерi Марiя, що на дух не переносила панну Корнелiю, пiшла собi до лiжка.

Тож коли панна Корнелiя завiтала до них, то застала Енн на самотi, яка схилилася до дитячоi колисочки. Панна Корнелiя не почала, як зазвичай, вивантажувати свiй кошик плiток. Натомiсть вона вiдклала вбiк свою накидку, сiла обабiч Енн i взяла ii руку.

– Енн, голубонько, що сталося? Я знаю напевне, щось трапилося. То ця весела стара душенька Мерi Марiя так катуе Вас до смертi?

Енн спробувала усмiхнутися.