Енн з Інглсайду

– А я хочу пiдхопити кiр, – з нотками спротиву пробурмотiв хлопець. А тодi, перехопивши татiв погляд, принишк. Тато б нiколи й нiкому не дозволив «вiдгиркуватися» до тiтки Мерi Марii. Джем ненавидiв тiтку Мерi Марiю. Тiтка Дiана та тiтка Марiлла – то були голубоньки-тiточки, але така тiтка Мерi Марiя – то було щось абсолютно нове для Джема. – Гаразд, – виклично вiдповiв вiн, дивлячись на маму, аби нiхто не здогадався, що вiн говорив до тiтки Мерi Марii, – якщо ти не хочеш мене любити, то не треба. А тобi сподобаеться, якщо я пiду стрiляти в тигрiв в Африцi?

– Любий, у Африцi немае тигрiв, – лагiдно промовила мама.

– Тодi левiв, – закричав Джем. Вони повиннi його виправляти, так? Вони змушенi з нього смiятися, так? Ну вiн iм покаже. – Ти ж не можеш сказати, що в Африцi немае левiв. У Африцi мiльйони левiв. Африка тими левами битком набита.

Мама й тато знову усмiхнулися, попри несхвалення тiтки Мерi Марii. Нiколи не можна закривати очi на дитячi вибрики.

– До речi, – мовила Сьюзан, розриваючись мiж любов’ю, симпатiею до маленького Джема та переконанням, що лiкар та панi лiкарка абсолютно правi, що не вiдпустили його до Гарбоу з тою сiльською бандою на гостину до зневаженого й п’яного старого капiтана Бiлла Тейлора, – ось твоi iмбирнi пряники й збитi вершки, Джеме, любий.

Імбирнi пряники й збитi вершки були улюбленим десертом Джема. Але того вечора iхнiх привабливих чар забракло, аби втихомирити бунтiвну душу хлопчати.

– Не хочу анi крихти! – похмуро промовив вiн. Хлопець встав i рушив геть зi столу, але уже бiля дверей розвернувся, аби висловити свою непокору.

– Я все одно не пiду спати до дев’ятоi. А ше… коли виросту, то взагалi нiколи не лягатиму спати. Я не спатиму всю нiч… i так щоночi… i тату наб’ю по всьому тiлу. Я буду таким поганим, яким тiльки зможу! От побачите!

– «Ще» набагато краще, анiж «ше», любий, – вiдповiла мама.

Хоч щось могло iх зворушити?

– Я так розумiю, моя думка тут нiкого не цiкавить, Еннi, але якби я в дитинствi говорила так до батькiв, мене б одразу на мiсце поставили, – мовила тiтка Мерi Марiя.

– Джема нема за що карати, – втрутилася Сьюзан, бачачи, що лiкар та панi лiкарка не намагалися нiчого сказати. Але якщо Мерi Марiя Блайт хотiла уникнути цiеi розмови, вона, Сьюзан, знала, в чому причина. – Бертi Шекспiр Дрю пiдбивав його так зробити, вбивши йому в голову, що пiти дивитися, як Джо Дрю роблять тату – дуже весело.