Веселкова Долина

– Все ясно! То й любiть собi ii на здоров’я! Та МЕНІ байдуже, Я можу обiйтися й без вас.

З цими словами вона рвучко обернулася до стiни.

– Ох, Мерi, – мовила Уна, нiжно обiймаючи ображену Мерi за плечi, – не кажи такого. Ти менi дуже подобаешся! А тепер менi так гiрко вiд твоiх слiв.

Мерi нiчого не вiдповiла. Уна схлипнула. Тiеi ж митi Мерi розвернулась i вхопила Уну у ведмежi обiйми.

– Тихо, – закомандувала вона. – Не плач через те, що я сказала. Я була гiрша вiд диявола, коли сказала це. Та з мене треба шкуру живцем зняти – ви ж-бо всi були такi добрi до мене! Менi слiд було подумати, що вам всi мали б подобатися бiльше, нiж я.

Ця жахлива погроза змусила Уну стримати свiй плач. Мерi витерла iй сльози мереживною оборкою з подушки, а тодi, помирившись, вони пригорнулись одна до одноi й дивилися, як танцюють тiнi виноградних лоз на залитiй мiсячним сяйвом стiнi, аж поки не поснули.

А тим часом унизу преподобний Джон Мередiт ходив туди-сюди своею бiблiотекою з натхненним обличчям й очима, що свiтилися вiд захвату, обмiрковуючи завтрашню проповiдь, i не здогадувався, що пiд його дахом зараз перебувае маленька самотня душа, що заблукала серед темряви й невiгластва, нажахана й оточена зусiбiч труднощами, надто складними, щоб подолати iх у нерiвнiй боротьбi з великим байдужим свiтом.

VI. Мерi залишаеться в пасторському домi

Наступного дня пасторськi дiти узяли Мерi Венс зi собою до церкви.

– Хiба ж ти не ходила до церкви по той бiк затоки? – запитала Уна.

– Та звiсно. Панi Вайлi не часто переймалася тим, щоб ходити до церкви, але я ходила щоразу, як тiльки вдавалося вирватися. Я була така рада, коли можна було пiти кудись i посидiти там спокiйно хоч трохи. Але я не можу сьогоднi пiти до церкви в цiй старiй подертiй сукенцi.

Цю проблему вирiшила Фейт, запропонувавши позичити Мерi одну зi своiх найкращих суконь.

– Вона трохи полиняла, i двох гудзикiв бракуе, але, гадаю, пiдiйде.

– Гудзики я можу швиденько пришити, – сказала Мерi.

– Тiльки не в недiлю! – шоковано вигукнула Уна.

– А чому ж нi? Що кращий день, то краще воно й вийде. Просто дайте менi голку з ниткою й вiдвернiться, якщо так боiтеся.

Вбрання Мерi доповнили шкiльнi черевики Фейт i чорна оксамитова шапка, що колись належала Сесiлii Мередiт. Так вона й вирушила до церкви.