Веселкова Долина

Мерi Венс накинулася на iжу пожадливо й неперебiрливо, а пасторськi дiти тим часом стояли довкола неi й спостерiгали. Джеррi помiтив, що в неi були гарнi вуста й дуже милi рiвненькi бiлi зубки. А Фейт виявила, потай жахнувшись, що на Мерi не вдягнуто бiльш нiчого, окрiм тiеi подертоi, вицвiлоi сукенки. Уна ж була сповнена щирого жалю до дiвчинки, а Карл – подиву, i всi вони просто вмирали з цiкавостi до новоприбулоi.

– А тепер ходiмо на цвинтар, розповiси нам трохи про себе, – закомандувала Фейт, коли апетит Мерi трохи вгамувався.

Тепер уже Мерi охоче погодилася. Їжа повернула iй природну жвавiсть i розв’язала ii балакучий язичок.

– Ви ж не скажете нiчого своему татовi, якщо я вам розповiм? – поставила умову Мерi, коли ii всадовили на надгробок пана Поллока.

Навпроти неi в гострому передчуттi таемниць i пригод рядочком посiдали пасторськi дiти. Щось таки ТРАПИЛОСЯ того дня, як вони й очiкували.

– Нi, не скажемо.

– Обiцяете?

– Обiцяемо.

– Ну, я втекла.

– Нi.

– Ну, воно й на краще. Вона страшна жiнка. Лишенько, як же ж я ii ненавиджу! Вона загнала мене ледь не до смертi, а iсти вдосталь i близько не давала, та ще й била мене майже щодня. Ось, гляньте-но.

Мерi засукала подертi рукави й показала дiтям кiстлявi рученята й худi порепанi долоньки, аж чорнi вiд синцiв. Пасторськi дiти затремтiли з жаху. Фейт уся аж побагровiла вiд обурення, а очi Уни наповнилися слiзьми.

– У середу ввечерi вона лупцювала мене палицею, – байдуже пояснила Мерi, – бо я дала коровi хвицнути ногою й перекинути вiдро з молоком. А звiдки ж я мала знати, що та бiсова корова збираеться хвицяти ногами?

По спинах ii слухачiв пробiгла дрож – радше приемна, анiж навпаки. Вони нiколи б навiть не наважилися використовувати такi непевнi слова, але можливiсть почути, як iх говорить хтось iнший – та ще й дiвчина, – виявилася досить захопливою. Ця Мерi Венс однозначно була цiкавою iстотою.

– Я не звинувачую тебе за те, що ти втекла, – сказала Фейт.

– О, я не тiкала через те, що вона мене лупцювала. То бувало кожного дня, то я вже збiса добре до цього звикла. Не, я вже тиждень планувала дати драла звiдти, бо дiзналася, що панi Вайлi збираеться здати свою ферму в оренду й переiхати до Лоубриджа, а мене вiддати своiй кузинi з Шарлоттауна. ТАКОГО я вже не збиралася терпiти! Вона навiть гiрша за панi Вайлi.