Хтось сказав Мяу? Книга 1

Хтось сказав Мяу? Книга 1

Ганна Рось

Казка «Хтось сказав МЯУ?» не тiльки про кiшок, хоча тут без них, звiсно ж, не обiйшлося. Кiшки, кошеня, песик, ослик, iжачок та iх забавнi друзi розкажуть вам багато цiкавих iсторiй зi свого життя. Казка складаеться з двох книг. У першiй книзi ви дiзнаетеся, чи може бути красивим страшненький кошеня, де гуляла маленька Нiчка, як кiт Барсик став героем дня, хто написав оголошення, хто народився без вусiв, хто не злякався гусей, хто перемiг великого щура i багато цiкавого. У другiй книзi ви дiзнаетеся, який новий друг з'явився у ослика, як передати лист друговi в село, що дiсталося молодому воронятку, кому Святий Миколай даруе подарунки, де ослик i iжачок провели Новий рiк, як друзi вiдзначили Рiздво i який подарунок отримав дiдусь Семен.

Ганна Рось

Хтось сказав Мяу?

Книга 1

Красивим може бути кожен

Навеснi наша кiшка кудись пропала. Маленька Тетянка всюди шукала свою улюблену кiшку, в будинку, пiд сходами, за сараем, за дровами, але нiде не могла знайти свою улюбленицю…

– Не горюй, – сказала бабуся, – скоро кiшка сама тебе знайде.

– А коли це «скоро»? – запитала Тетянка.

– Ось тiльки тато твiй приiде до нас в гостi та на риболовлю сходить, рибки наловить, тут наша Шуня знайдеться вiдразу. Іди поки, насип курочкам зерна, – сказала бабуся.

* * *

Папа не приiжджав два тижнi. Шунi теж не було видно. Правда, молоко з тарiлочки регулярно хтось випивав, а ось кашка вiвсяна часто залишалася незайманою.

Нарештi, в чергову суботу приiхав тато. Вiн вiдразу помiтив вiдсутнiсть Шунi.

– Тато, а ти привiз менi велосипед? – насамперед запитала Тетянка.

– Доню, на велосипедi кататимешся в мiстi, а у бабусi катайся на ослику, йому ж обов'язково потрiбнi навантаження. А де наша Шуня, чому вона мене не зустрiчае? – запитав тато.

– Тату, тату, ми тебе так чекали! Іди, лови рибку! – попросила дочка.

– Навiщо тобi рибка? – здивувався тато.

– Тату, ти рибки наловиш, тут i Шуня знайдеться. Ми ii вже два тижнi не бачили, – поскаржилася дiвчинка.

Тут бабуся покликала iх:

– Тетянко, бери тата, швидше за йдiть сюди, наша Шуня знайшлася!

Папа i Таня поспiшили в лiтню альтанку, де бабуся сушила сушку з упалих яблук. У кутку альтанки на дерев'янiй пiдлозi стояла наша Шуня, тримаючи зубами маленький пухнастий клубочок, а поруч з Шунею лежав ще один пухнастий бiло-рижий клубочок.