Фауст

12

Тепер вбагнув я сенс премудрих слiв: / «В свiт духiв можна прозирнути…» – Перевiршована цитата iз Сведенборга, шведського натуралiста й мiстика (1688–1772), «вчення» якого було дуже популярне наприкiнцi XVIII ст. Згiдно з цим «ученням», потойбiчний свiт складаеться з об’еднань духiв, якi населяють рiзнi стихii; духовидцi можуть спiлкуватися з духами лише певноi доступноi для них сфери, i то при умовi досягнення ними вищоi мiри моральноi досконалостi. Гете як учений неодноразово виступав проти спiритизму Сведенборга, але у «Фаустi» вiн у рядi мiсць використовуе деякi його положення як поетичнi образи для змалювання т.

 зв. «потойбiчного свiту».

13

…Ткання мiнливе, / Життя бурхливе… – У Гете часто зустрiчаеться образ природи як велетенського ткацького верстата. Нiмецьке слово weben (ткати) може значити також «снувати», «ширяти»; Гете вживае його на означення всякого стихiйного ритмiчного руху.

14

О смерть гiрка! Це йде мiй помiчник… – Учень, асистент i воднораз служник професора (фамулюс), звичайно з числа студентiв.

15

Я чую вiсть, але утратив вiру. – Фауста стримуе вiд самогубства не вiра, а спогади щасливого дитинства i передусiм почуття едностi з народом.

16

Сцена написана приблизно 1800–1801 рр.

17

Школяр – тут у значеннi студент.

18

Мiй батько, чесний, скромний трудiвник, / Над тайнами природи бивсь весь вiк / Ретельно, ревно i невтомно, / Але якось головоломно. – За народною легендою, Фауст – син селянина, Гете робить iз нього сина лiкаря й алхiмiка.

Алхiмiки намагались винайти «камiнь мудрости», що нiбито давав людинi вiчну молодiсть i перетворював усi метали в золото. Адепти – прибiчники, втаемниченi в алхiмiчнi премудростi. Чорна кухня – лабораторiя чи майстерня алхiмiкiв. Червоний лев у термiнологii алхiмiкiв – золото або сiрка, лiлея – срiбло чи ртуть, молода цариця – камiнь мудрости або панацея, цебто лiки вiд усякоi хвороби.

19

Сцена написана близько 1800 р.

20

«Було в починi Слово!» – Початок евангелiя вiд Іоанна, що викликав багато рiзних тлумачень у теологii та iдеалiстичнiй фiлософii. Многозначне грецьке «логос» сприймалось бiльшiстю коментаторiв як божественний розум, що виражае себе в своiх творiннях. Варiанти перекладiв, що iх перебирае Фауст («мисль», «сила», «дiя»), пропонувались, мiж iншим, сучасником i другом юнацьких днiв Гете, поетом, iсториком i фiлософом-iдеалiстом Гердером.