Фауст

Та й де ж це вашi вiрнi круки?[49 - Та, бачу, ви не з копитом. / Та й де ж це вашi вiрнi круки? – Круки вважались невiд’емним атрибутом чорта (пор. появу вiсникiв-крукiв до Мефiстофеля в IV актi другоi частини трагедii). Серед усiх германських народiв було також здавна поширене повiр’я, що чорт кривий i мае замiсть однiеi ноги кiнське копито.]

М е ф i с т о ф е л ь

Гаразд, цей раз забудьмо зло!

Води чимало утекло

Од часу нашоi розлуки.

Тепер прогрес, що свiт весь охопив,

І чорта навiть зачепив;

Пiвнiчнi привиди вступилися з дороги;

Де стрiнеш кiгтi, хвiст i роги?

От кiнськоi ноги – не можу я зректись,

Хоч з нею вочевидь я не ходжу мiж люди,

Бо рада е й на те: тепер же повелись

Фальшивi литки в моду всюди.

В i д ь м а

(пританцьовуючи)

Ой я п'яна i без вина —

Вернувсь мiй пан, мiй сатана!

М е ф i с т о ф е л ь

Не зви мене бiльш тим iм'ям!

В i д ь м а

Чому? Хiба ж воно завадить вам?

М е ф i с т о ф е л ь

Із тим iм'ям ми в книгу притч попали,

Та не пiшло те на кор?сть людцям:

Лихого вiдреклись, а добрими не стали.

Тепер я – «пан барон», ти так мене i зви;

Тепер я кавалер, як iншi кавалери,

Шляхетна в мене кров, шляхетнi i манери,

І герб шляхетський – ось диви.

(Робить соромiцький жест).

В i д ь м а

(заходиться реготом)

Ха, ха, ха, ха! Оце встругнув!

Такий жартун, як перше був!

М е ф i с т о ф е л ь

(до Фауста)

Мiй друже, вчись, яким шляхом

Пiдходить треба до вiдьом.

В i д ь м а

А що ж сюди вас, панство, привело?

М е ф i с т о ф е л ь

Нам треба склянку, знаеш, того соку…

Та щоб пиття старе було!

Воно мiцнiе рiк вiд року.

В i д ь м а

Та ось той сiк, у цьому бутлю,

Сама я часто з нього дудлю —

Смачне, й нi крихти не смердить;

Чому б i вас не пригостить?

(Нишком).

Та як первiсних чар нема в цii людини,

Вона ж, ви знаете, не витягне й години.

М е ф i с т о ф е л ь

Та не завадить, нi, бо чоловiк це свiй,

Найкрiпшого дання йому готовий дать я,

Накресли круг, скажи закляття

І чару вщерть йому налий.

В i д ь м а  ворожить, химерно жестикулюючи, – обмiркуе круг i становить у нього усяке причандалля; склянки тим часом забряжчали, казани загудiли – почалася музика. Вкiнцi дiстае велику книгу i розставляе у крузi мавп – пiддержувати книгу i присвiчувати смолоскипами. Аж тодi кивае  Ф а у с т о в i, щоб пiдiйшов.