Фауст

Угору клубочиться пара, i в нiй манячать рiзноманiтнi постатi. М а в п а  сидить край казана, мiшае в ньому i доглядае, щоб не перекипiло через край. М а в п i й  iз  м а в п е н я т а м и  сидять навколо, грiються. Стеля й стiни пообвiшуванi чудернацьким вiдьомським начинням.

Ф а у с т   i   М е ф i с т о ф е л ь.

Ф а у с т

Не по менi цей чар несамовитий;

Коли б то змiг мене уздоровити

Безглуздих нiсенiтниць сплiт?

Привiв мене до баби, до чаклунки…

Хiба ж ii паскуднi трунки

З плечей iзнiмуть тридцять лiт?

Оце твiй лiк менi на безголов'я!

Вогонь надii вже в менi потух.

Невже ж природа й благородний дух

Не здужають нiяк вернуть здоров'я?

М е ф i с т о ф е л ь

Розумно кажеш, далебi!

Тебе одмолодить е i природний засiб.

Та не про нас ця рiч, вона тобi

Іще дикiшою здалася б.

Ф а у с т

Я хочу знать.

М е ф i с т о ф е л ь

Та засiб не який —

Без лiкiв, чар i без оплати.

У поле йди собi мерщiй

Та й ну копати чи сапати;

Замкни себе, i розум свiй

Держи в обмеженому колi,

І iж хоч просто, та доволi;

Живи з скотом, як скот, i не погребуй сам

Ту ниву, де ти жнеш, порядно угноiти;

Оце найкращий спосiб нам

Хоч на сто лiт помолодiти!

Ф а у с т

До того я не звик, i краще не чiпати

Менi нi сапи, нi лопати;

Не по менi вузьке життя.

М е ф i с т о ф е л ь

Що ж! Жди вiдьомського пиття!

Ф а у с т

І знать яги я б не хотiв!

Хiба ж ти сам не звариш зiлля?

М е ф i с т о ф е л ь

На те нема менi дозвiлля,

Скорiй змощу я тисячу мостiв[46 - …Скорiй змощу я тисячу мостiв.

Тут треба, крiм знання i вмiння,

Диявольського ще терпiння.

Тут звiльна дiе дух не рiк, не два,

Поки як слiд те вариво вшумуе;

Яких приправ не потребуе

Вiн для чаклунського питва!

Хоч чорт навчив його варити,

А сам не вмiе сотворити.

(Зирнувши на мавп).

Якi ж гарнесенькi звiрки!

Оце такi в яги служк?.

(До звiрiв).

Немае дома господинi?

З в i р i

В гостинi!

Крiзь димар

Пiшла аж до хмар!

М е ф i с т о ф е л ь

Чи довго ж буде там баритись?

З в i р i

Та поки будемо тут грiтись.